РОЗПРОДАЖ ДОМАШНЬОЇ БІБЛІОТЕКИ!

* * *

Перлини античної літератури в українських перекладах.

ВЕРШИНИ УКРАЇНСЬКОГО КНИГОВИДАННЯ.

Букіністичне літературно-художнє подарункове перекладне видання шедевру античної поезії.

Автор: ГОМЕР.

І Л І А Д А.

Поема з 24 пісень.

Переклад із старогрецької Бориса Тена.

1-е видання цього повного українського перекладу!

Грунтовна передмова (на 17 сторінках) та примітки доктора філологічних наук, професора, Почесного члена Грецької Академії наук та Грецького археологічного товариства Андрія Олександровича Білецького (1911-1995).

Київ, 1978 р.

Видавництво:

Видавництво художньої літератури “ДНІПРО”.

Друкарня:Київська книжкова фабрика “ЖОВТЕНЬ” республіканського виробничого об'єднання “ПОЛІГРАФКНИГА”.

Офорти художника Юлія ШЕЙНІСА.

ОПРАВА:Тверда оригінальна високохудожня якісна палітурка епохи (ледерин) з тисненням позолотою назви поеми та імені її легендарного автора на корінці та на передній обкладинці.

Тип паперу: якісний тифдручний папір епохи.

Обсяг: 432 с.

Збільшений формат: 24,7 х 18 х 3 см.

Вага без упакування: 1,08 кг.

Стан: дуже добрий! Книга без втрат! Повне збереження видавничої палітурки, титулу, всіх сторінок твору та всіх ілюстрацій. Cліди часу і користування книгою, легка потертість оправи. Книга не потребує реставрації! Книга без бібліотечних штампів діючих державних бібліотек!

Даний екземпляр буде особливо цікавим для колекціонерів-бібліофілів: на авантитулі є автентичний відбиток рідкісного гербового екслібрису першого власника: із зображенням королівської лілії в обрамленні корони та з написом «Ex Libris Andrew Kandya». Цей художній екслібрис у стилі бароко у вузькому середовищі справжніх книголюбів має колекційну цінність, бо вже давно став символом знаку якості антикварних та букіністичних видань не лише в Україні, а й у багатьох зарубіжних країнах.

ПОВНИЙ ЗМІСТ КНИГИ:

А.Білецький. Було колись під Іліоном ( вступна стаття).

Гомер. ІЛІАДА. Переклад Бориса Тена:

Пісня перша: Моровиця. Гнів.

Пісня друга: Сон. Беотія, або Перелік кораблів.

Пісня третя: Клятви. Огляд війська з мурів. Двобій Александра і Менелая.

Пісня четверта: Порушення клятв. Обхід війська Агамемноном.

Пісня п'ята: Подвиги Діомеда.

Пісня шоста: Зустріч Гектора з Андромахою.

Пісня сьома: Поєдинок Гектора з Еантом, похорон полеглих.

Пісня восьма: Перервана битва.

Пісня дев'ята: Посольство до Ахілла. Прохання.

Пісня десята: Долонія.

Пісня одинадцята: Подвиги Агамемнона.

Пісня дванадцята: Бій біля валу.

Пісня тринадцята: Бій біля кораблів.

Пісня чотирнадцята: Ошукання Зевса.

Пісня п'ятнадцята: Відступ від кораблів.

Пісня шістнадцята: Патроклія.

Пісня сімнадцята: Подвиги Менелая.

Пісня вісімнадцята: Приготування зброї.

Пісня дев'ятнадцята: Зречення гніву.

Пісня двадцята: Битва богів.

Пісня двадцять перша: Битва біля ріки.

Пісня двадцять друга: Убивство Гектора.

Пісня двадцять третя: Ігри на честь Патрокла.

Пісня двадцять четверта: Викуп Гекторового тіла.

ПРИМІТКИ професора А.Білецького.

АНОТАЦІЯ:

Маємо честь представити перше прижиттєве українське видання 1978 року (Київ, видавництво «ДНІПРО») повного тексту українського перекладу з старогрецької мови Бориса Тена (1897- 1983) всіх 24 пісень шедевру античної поезії - давньогрецької епічної поеми легендарного Гомера «ІЛІАДА».

Взагалі знаменитий гомерівський епос складається з двох епопей — «Іліади» і «Одіссеї». Головний герой «Іліади» — Ахілл. Гнів Ахілла, якого образив верховний вождь Агамемнон, — основний мотив, що організує сюжетну єдність поеми. Картини героїчних двобоїв чергуються з картинами мирного життя в обложеній Трої, а також з не позбавленими гумору сценами суперечки богів на Олімпі. Цей епос, перекладений багатьма мовами світу, вийшов далеко за межі національного грецького письменства і завдяки своїм художнім достоїнствам та історичній цінності зайняв почесне місце в скарбниці світової літератури.

Обидві гомерівські поеми - «ОДІССЕЯ» та «ІЛІАДА» мали величезний вплив на формування античної культури і всієї Західної цивілізації. Вони використовувались як досконалий першовзірець для пізніших творів європейських письменників - і пізнього середньовіччя, і нового часу.

Сам Гомер - легендарна особистість в античній літературі. Не існує переконливих доказів реального існування цієї геніальної людини. Не дивно, що про його життя складно сказати щось напевно. Вважають, що Гомер жив у VIII столітті до нашої ери. Однозначним є те, що автор "Іліади" і "Одіссеї" жив значно пізніше описуваних у своїх творах подій. А в VI столітті до нашої ери існування поета вже зафіксовано. Складно також сказати, де жила ця видатна людина. Cім міст стверджували, що саме вони є батьківщиною Гомера! Діалект книг Гомера не дозволяє точно визначити місце його народження і життя. Швидше за все, поеми були написані на малоазійському узбережжі, на якому мешкали іонійскі племена. Поета прийнято зображати сліпим. Цей факт не зафіксований у відгуках про життя Гомера. Сліпота була характерним елементом в описах багатьох грецьких віщунів і співаків. Так що ймовірно Гомер "осліп" завдяки існуючому кліше. Існує давній переказ про творчий поєдинок Гомера і поета Гесіода. За часів античності існувала ціла традиція змагань. Варто згадати Олімпійські ігри, що існували в Стародавній Греції і змагання драматургів в античному театрі. Відповідно до існуючої легенди, Гесіод переміг у змаганнях, але публіка була на боці Гомера.

Крім "Іліади" і "Одіссеї", Гомеру приписують і інші книги. Зокрема, існують також так звані "Гомерівські гімни", 33 гімни різним богам, авторство яких теж може належати цьому легендарному греку. В давнину поетові приписували авторство ряду комічних поем і циклу творів про Троянську війну. У сучасних рецензіях і дослідженнях творчості поета можна прочитати про те, що саме Гомер зібрав воєдино різних грецьких богів. Але легендарний Гомер назавжди увійшов в історію світової літератури як творець двох перлин античної поезії - епічних поем "Іліада" та "Одіссея".

Минуло понад дві тисячі років відтоді, як Гомером були написані епічні твори - «ОДІССЕЯ» та «ІЛІАДА». Але ці шедеври античної поезії, які колись вперше чарували своєю високою поетичністю ще стародавніх греків, і в наші часи хвилюють і захоплюють теперішніх читачів. А завдяки неординарному таланту Бориса Тена і українські читачі мають можливість рідною мовою повністю прочитати ці дві перлини античної поезії. Перекладацька праця Бориса Тена, якого радянська влада мордувала з 1929 року по 1936 рік в нелюдських умовах у таборах лиховісного ГУЛАГу на Далекому Сході, над повним українським перекладом із старогрецької «Одіссеї» та «Іліади» легендарного Гомера була довголітньою - тривала 31 рік. Але плоди цієї 31-річної перекладацької праці перевершили всі сподівання. Незважаючи на всі перешкоди на своєму життєвому шляху, Борис Тен зробив високопоетичний український переклад обох поем Гомера, який тепер вважається найдосконалішим у слов’янських літературах. Дякуючи безпрецендентній багатолітній перекладацькій праці Бориса Тена, багато поколінь українських читачів зможуть отримувати величезну насолоду від читання рідною мовою високої античної поезії, поринаючи разом з античними героями Гомера у пізнавальні подорожі на хвилях високої поезії.

ДОВІДКА ПРО УКРАЇНСЬКОГО ПЕРЕКЛАДАЧА

«ІЛІАДИ» та «ОДІССЕЇ» - В’ЯЗНЯ СТАЛІНСЬКИХ ТАБОРІВ.

Борис Тен - літературний псевдонім видатного українського поета і перекладача Миколи Васильовича Хомичевського (1897 – 1983), якого російсько-більшовицька окупаційна влада, що нещадно нищила українську еліту та інтелігенцію, з 1929 року по 1936 рік мордувала в нелюдських умовах у таборах лиховісного ГУЛАГу СССР на Далекому Сході (передовсім у Владивостоку). Щирий патріот української землі, що всупереч усьому глибоко цікавився давньою історією рідної України, для свого літературного псевдоніму взяв стародавню грецьку назву найбільшої ріки України – Дніпра: «Бористен».

Народився Микола Хомичевський – майбутній Борис Тен 9 грудня 1897 року в селі Дермань ( тепер це Здолбунівський район Рівненської області України) в родині священника - отця Василя Хомичевського та вчительки парафіяльної школи Віри Іваницької. Він був їхньою шостою дитиною. Навчався у Дерманській школі, Клеванському духовному училищі, Волинській духовній семінарії, закінчив Волинський інститут народної освіти (нині Житомирський державний університет імені Івана Франка).

Відповідно отриманої духовної освіти у 1921 році був висвячений на священника митрополитом Василем (Липківським). Завдяки його освітній і культурно-релігійній праці на Житомирщині постав цілий ряд парафій Української автокефальної православної церкви. А 1922 року Микола Хомичевський архієпископом Степаном Орликом був висвячений у сан ієрея (згодом стане протоієреєм) УАПЦ - Української автокефальної православної церкви. Як священник Микола Хомичевський був добрим проповідником, адже мав глибокі теологічні знання, а також великі музичні здібності та чудовий голос.

Упродовж 1924–1926 років Микола Хомичевський був настоятелем Київського Софійського собору, а у 1928 році став настоятелем храму Петра і Павла на Подолі. Був другим заступником голови президії Всеукраїнської православної церковної ради, співробітником редакції друкованого органу церкви — щомісячного журналу УАПЦ «Церква і життя» (дозвіл на друк виданий 15 січня 1927 року Народним комісаріатом освіти УСРР; голова редколегії — митрополит Василь (Липківський); було надруковано сім чисел журналу), автором багатьох композицій церковного співу.

Вже в 20-х роках, будучи авторитетним священником, Микола Хомичевський почав свою літературну і перекладацьку працю. З 1923 року в журналі «Червоний шлях» почав друкувати поезії, а паралельно розпочав працю в галузі перекладу з античних і нових мов.

Але окупаційна радянська російсько-більшовицька влада не була зацікавлена ні у розвитку української духовності, ні у процвітанні української літератури, а навпаки, безжально знищувала різними способами цвіт української нації. Хвиля радянських репресій не оминула і Миколу Хомичевського - 7 серпня 1929 року він був заарештований, а 4 лютого 1930 року засуджений на десять років ув'язнення у виправно-трудових таборах. Покарання лиховісного радянського ГУЛАГу радянського ГУЛАГу Микола Хомичевський відбував на Далекому Сході (найдовше - у Владивостоку). Чудом вижити в страшних нелюдських умовах радянських виправно-трудових таборів Миколі Хомичевському допомогли його різноманітні таланти: спів, музика та знання чужоземних мов. В концтаборі йому дозволили створити хор із в'язнів. Знайшов Борис Тен у засланні і свою «другу половину»: 8 червня 1931 року одружився з Аполлінарією (Норою) Ковальчук, втративши таким чином право на священнослужіння. 2 квітня 1933 року у молодят народився син Василько (саме таке ім'я йому дали, а не Василь). Після 8 років поневірянь у таборах радянського ГУЛАГу Борису Тену вдалось вирватись живим на волю з цього радянського конвеєра смерті: Управлінням таборів у Владивостоці 1 вересня 1936 року йому була видана довідка про дострокове звільнення - за заліком робочих днів.

3 грудня 1936 року Микола Хомичевський працював завідувачем літературної частини Третього Київського пересувного театру, в 1937–1941 роках — методистом Будинку народної творчості у Калініні в Росії, бо в Україні був «небажаним». З 1938 року заочно навчався у Московському музично-педагогічному інституті.

З початком радянсько-німецької війни 1941–1945 років Борис Тен був мобілізований до лав Червоної армії. На фронті потрапив в оточення та опинився в полоні. Намагався втекти, але був перевезений у табір в Німеччині, а звільнений лише у 1945 році після падіння III Рейху.

У 1945 році Борис Тен зміг нарешті повернутись у рідну Україну: до міста своєї юності - Житомира. З 21 грудня 1945 року він був завлітом Житомирського облмуздрамтеатру. Впродовж 1951–1955 років викладав латинську мову в інституті іноземних мов, а відтак — у Житомирському педінституті імені Івана Франка. Заснував хор «Льонок», очолював обласне літературне об'єднання. З 1957 року Борис Тен - член Спілки письменників України.

В цей період Борис Тен активно і плідно займався літературно-перекладацькою діяльністю, адже добре володів українською, грецькою, латинською, польською, німецькою, французькою, російською і чеською мовами. Перекладав твори Есхіла, Гете, Міцкевича, Шекспіра, Шиллера, Пушкіна та інших письменників. Найбільший науковий подвиг Бориса Тена – довголітня праця ( упродовж 31 року!) над повним українським перекладом із старогрецької «Одіссеї» та «Іліади» легендарного Гомера.

1970 року Борис Тен видав книгу сонетів «Зоряні сади», де зібрана його оригінальна поетична творчість. Цього ж року, 3 червня, раптово пішов з життя син, а 1 січня 1974 року не стало дружини.

У 1977 році Борис Тен отримав почесне звання заслужений діяч польської культури. За літературні переклади Ю. Словацького, А. Міцкевича, Є. Жулавського дістав нагороду Міністерства культури і мистецтва Польщі. За значні досягнення в галузі художнього перекладу у 1979 році Борис Тен став лауреатом премії імені Максима Рильського.

Борис Тен помер 12 березня 1983 року в Житомирі. Був похований на Корбутівському цвинтарі, а не на Смолянці, де лежать мати, син, дружина та брат Михайло. Згодом прах перенесли туди, куди він заповідав.

_{* * *}

_{«Кімната без книг подібна до тіла без душі».}

_{Марк Туллій ЦІЦЕРОН.}

_{Дякую за інтерес до моїх лотів!}

_{У вільну хвилину перегляньте інші мої лоти на Аукціоні:}

_{багато цікавого та пізнавального знайдете для себе та для Ваших близьких!}

_{ЦІКАВИХ ЗНАХІДОК І ВДАЛИХ ПОКУПОК!}