РОЗПРОДАЖ ДОМАШНЬОЇ БІБЛІОТЕКИ!

Можливий самовивіз - при зустрічі у Львові.

Доставка у зарубіжні країни - державною УКРПОШТОЮ.

* * *

Правдива українська історія.

Знакове букіністичне літературно-художнє

багато ілюстроване видання історичної тематики.

Борис Загорулько.

ЧОРНОГОРА.

Історичний роман у 2-х книгах.

Художник обкладинки та ілюстрацій:

Софія Караффа-Корбут.

Львів, 1980 - 1984 рр.

Видавництво: "Каменяр".

Друкарня: Львівська книжкова фабрика «АТЛАС».

1-е видання історичної дилогії «ЧОРНОГОРА» ( 1969-1976)

з неперевершеними кольоровими ілюстраціями

Софії Караффи-Корбут!

Формат томів:20,5 х 15 х 2,3 см
Обсяг:

Книга 1: 392 сторінки + ілюстрований фронтиспис

+ Vаркушів двосторонніх кольорових ілюстрацій.

Книга 2: 368 сторінок + ілюстрований фронтиспис

+V аркушів двосторонніх кольорових ілюстрацій.

Загальний обсяг:

760 сторінок + XI аркушів двосторонніх кольорових ілюстрацій.

Мова: українська.

Вага комплекту без упаковки: 0,97 кг.

Типпаперу: якісний друкарський папір №1.

Оправа:Тверда видавнича високохудожня палітурка ( картонаж під плівкою ,ілюстрований графічними роботами С.Караффи-Корбут) + видавничий тканий корінець з шрифтовим тисненням позолотою та коричневою фарбою по тканині імені автора книги таназви його історичного роману.

СТАН: дуже добрий. Комплект повний, без втрат. Книги без печаток діючих державних бібліотек! Сліди часу, легка потертість палітурок.

Даний комплект буде особливо цікавим для колекціонерів-бібліофілів, оскільки на титулах є автентичний відбиток оригінальної круглої гербової печатки- рідкісного екслібрису першого власника: із зображенням королівської лілії в обрамленні корони та з написом «Ex Libris Andrew Kandya». Цей художній екслібрис у стилі бароко у вузькому середовищі справжніх книголюбів має колекційну цінність, бо вже давно став символом знаку якості антикварних та букіністичних видань не лише в Україні, а й у багатьох зарубіжних країнах.

НАШОГО ЦВІТУ - ПО ВСЬОМУ СВІТУ!

* * *

Перед Вами -перше і єдине львівське видання 1980-1984 років історичного роману – дилогії «ЧОРНОГОРА» (1969-1976) українського письменника Бориса Терентійовича ЗАГОРУЛЬКА (06. 10. 1927, м. Артемівськ, нині Донецька обл. – 14. 04. 1985, м. Дрогобич Львівської обл.). Даний історичний роман «ЧОРНОГОРА» являє собою велике за обсягом і високохудожнє за стилем епічне полотно, присвячене повстанню гуцульських опришків в середині XVIII ст. під проводом Івана Бойчука - героїчного продовжувача справи Олекси Довбуша. Перша книга була написана автором в Дрогобичі, Ірпіні і Криворівні в період з 1969 по 1972 роки, а друга книга творилась у Дрогобичі, Криворівні та Ялті з 1972 по 1976 рік. Сюжет твору динамічний, напружений.

«Родзинкою» даного видання є високомистецькі графічні роботи в кольорі легендарної української художниці Софії Петрівни Караффи-Корбут ( 1924 – 1996).

Борис ЗАГОРУЛЬКО у 1968 році закінчив Львівський університет. Від 1951 року працював на журналістській роботі, зокрема від 1965 року– власний кореспондент газети «Вільна Україна» (Львів). Член СПУ ( з 1969 року), автор повістей «Анничка» (журнал «Вітчизна», 1965, № 9; екранізований у 1968 році режисером Б. Івченком на Київській кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка), «Вогняна Саламандра» (1968), роману «Первоцвіт» (1970), збірки оповідань і новел «На життєвій бистрині» (1977; усі – Львів). Головна тема творчості – минуле і сучасне Прикарпаття й Верховини. Роман «На семи вітрах» (Київ, 1987) – про відповідальність митця.

Біографічна довідка про автора ілюстрацій:

Софія Петрівна Караффа-Корбут (Софія-Романа-Роксоляна) (23 серпня1924, Львів —29 листопада1996) —знаменита українська художниця-графік. Проілюструвала близько 60 творів українських письменників, які вийшли тиражем понад 6 мільйонів примірників (кожну четверту дитячу книжку, яка виходила в Україні !).

Її батько, Петро Караффа-Корбут, білорус за національністю, належав до давнього шляхетського роду. Його далекий предок, Павло Караффа з роду венеційських князів, у XIV столітті перейшов до Польщі на службу до короля Владислава Ягайла, а нащадки Павла оселились у Білорусі. Сам Петро Караффа-Корбут народився 1887 року і невдовзі, як це було заведено, був зарахований до дворянства рішенням Мінських дворянських зборів, затвердженим потім указом російського Сенату. 1910 року білоруський шляхтич емігрував за кордон, а його родину в Білорусі згодом репресувала радянська влада, націоналізувавши маєтки.

З боку діда Петра Берези краєзнавці виводять родовід із козацьких поселенців, що оселилися в селі Куткір (нині Буський район на Львівщині) після ліквідації Запорізької Січі. В усякому разі, в сільських метричних книгах згадки про Берез є з кінця ХVIII століття.

Мати, Марія Береза, через родину своєї матері (Анни з Кучинських) була споріднена зі Свєнціцькими (Іларіон Свєнціцький був її двоюрідним братом). Можливо, саме він познайомив батьків Софії Караффи-Корбут.

Мати Софії, Марія Петрівна Береза, як і її старші сестри Михайлина та Євгенія, закінчила вчительську семінарію, але не змогла знайти місця в школі і виїхала до Франції. За версією Марії Іларіонівни Свєнціцької, дівчина спершу листувалася з Петром Караффою-Корбутом, а потім поїхала до нього. Містечко Сен-Кантен, де мешкало молоде подружжя, відоме ткацькими фабриками: на одній із них, напевно, працював «бюровим урядовцем» (як згодом писала Марія Петрівна) її чоловік.

Нажаль, невдовзі молода пара розпалась: Марія повернулась у Галичину, порвавши всі стосунки з чоловіком, а він емігрував до США…

Софія-Романа-Роксоляна Караффа-Корбут народилася у Львові й була охрещена у львівській церкві Петра і Павла. Її хрещеним батьком став земляк її матері — відомий видавець Іван Тиктор, а хрещеною мамою — соратниця Івана Франка Стефанія Мазур (мати Кирила Мазура, згодом відомого художника, який жив у Франції).

Свої дитячі роки Софія провела в селі Куткір та у Львові.

Закінчивши 1936 року початкову школу, Софія продовжила навчання в жіночій гімназії сестер Василіянок. Проте 1939 року гімназію закрили і вона поїхала до районного міста Стрия, щоб навчатися в середній школі. Проте її не закінчила через те, що почалася Друга світова війна. Софія повернулася до Львова і у 1942 році поступила до Державної мистецько-промислової школи. У 1944 році закінчила перший клас Державної технічної фахової школи для будівництва. Навчання було перерване. Продовжилось воно у щойно відкритому Львівському художньо-промисловому училищі (нині коледж ім. Івана Труша). Після його закінчення свою мистецьку освіту Софія Караффа-Корбут продовжила в Інституті прикладного й декоративного мистецтва на відділі прикладної графіки факультету монументального живопису.

У1953 році закінчила Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва, де вчилася у Івана Гуторова,Вітольда Манастирського та Романа Сельського.

Працювала в галузі станкової та книжкової графіки (переважно в техніці ліногравюри), декоративного мистецтва.

Померла 29 листопада 1996 року. Похована на цвинтарі села Куткір. У 2000 році на могилі поставили пам'ятник роботи скульптора Івана Микитюка. На чорному мармурі надмогильного пам'ятника зображено Мавку, що тягне руки до неба. З протилежної сторони викарбувано слова художниці:

«Я цінності ті марні давно перецінила і знаю: головне в житті є тільки віра, праця, честь та добра пам'ять по тобі, що теж живе недовго…».

ГРАФИНЯ З КУТКОРА.

Софія навчилася читати в чотири роки, а олівець взяла до рук ще раніше. Дівчинка малювала все, що потрапляло на очі. На папері ще в дитинстві вона зображала фантастичних птахів і барвистий навколишній світ.
Її творча спадщина багата і різноманітна. Крім великої кількості станкових робіт, з її ілюстраціями вийшло близько 60 книжок українських та зарубіжних письменників. Українській книзі художниця віддала 43 роки творчої праці. Проте не отримала жодної урядової нагороди. За радянських часів її творчість не вписувалася у рамки діючих тоді ідеологічних та мистецьких «канонів». Але Софія Караффа-Корбут ніколи не шкодувала за тими нагородами. Праця, віра і честь для неї були найбільш вартісними.
Висока професійна підготовка, яку художниця отримала впродовж довгих років навчання, давала їй можливість створювати образи без пошуків типажів і зарисовок з натури. До того ж Софія Петрівна була обдарована яскравою творчою уявою, здатністю створювати образи, сюжети, ситуації, які не мають реальних відповідників у житті. Творчий шлях С. Караффа-Корбут як ілюстраторки позначений розбудовою індивідуальної концепції мистецтва і дизайну книги. Вершиною її творчих пошуків стали ілюстрації до «Кобзаря» Т. Шевченка (1967), «Лісової пісні» Лесі Українки (2000) та «Івана Вишенського» І. Франка (2001).
Над графічною Шевченкіаною художниця працювала впродовж восьми років. Серед творів на шевченківську тему, виконаних як самостійні станкові гравюри, що експонувалися на багатьох виставках, позначені 1961 роком «Важке дитинство», «Гонта», «Прометей закутий», «Прометей розкутий», «Сирітка», «Чернець» та ін. Згодом видавництво «Дніпро» запропонувало С. Караффі-Корбут проілюструвати «Кобзар» Т. Шевченка. Художниця підготувала понад 50 робіт, більшість з яких були створені спеціально для цього видання, але вміщені були далеко не всі. І все ж ошатно виданий у 1967 році «Кобзар» із 34 кольоровими і чорно-білими ілюстраціями став свідченням високого творчого злету майстрині, визначною мистецькою подією того часу. Видання було високо оцінене мистецькою критикою і громадськістю, а на Міжнародній книжковій виставці 1968 року у Канаді відзначено першою премією.

Серед книг, проілюстованими художницею, найбільш цікавими у творчому плані були такі видання: «Байбак—мандрівник», «Михайлик — джура козацький»М. Пригари, «Літо краснеє минуло», «Досвітні огні» Лесі Українки, «Кисличка» О. Іваненко, «Цяцькований осел» Л. Глібова, «Чарівна книжка» С. Васильченка, «Довбушеві скарби» А. Волощака, а також майже всі твори, що написав для дітей І. Франко (зокрема «Фарбований лис», «Лис Микита», «Малий Мирон» та ін. Графіка талановитої художниці була справжньою, а не підправленою ідеологією. У ній відчувалися історико-мистецькі паралелі.

Книги про життя та творчість С. П. Караффи-Корбут:

Белічко Н. Шевченкіана у творчості українських графіків : 50–60-ті рр. ХХ ст. // Дивослово. — 2004. — № 3. — С. 24.
Горинь Б. Творчий подвиг // Дзвін. — 2011. — Чис. 3. — С. 145–152.
Думанська О. Графиня з Куткора: біогр. оповідь з голосів самовидців.— Л. : Каменяр, 2004. — 127 с. : ілюстр. — (Серія «Особистості»).
Кассараба М. Життя, присвячене українській культурі : спогад про Софію Караффу-Корбут // Дзвін. — 2009. — Чис. 11–12. — С. 92–97.
Стасенко В.Софія Караффа-Корбут : особливості худож. методу / В. Стасенко // Образотв. мистец. — 2008. — № 4. — С. 52–55.
Яців Р. Глибина душі // Образотв. мистец. — 2004. — № 4. — С. 74–76.

Книги, ілюстровані С. П. Караффою-Корбут:

Васильченко С. В. Чарівна книжка: легенда, новели, оповід., урив. з повістей / упоряд. та вступ. ст. О. І. Денисюка. — 2-е вид. — Л. : Каменяр, 1988. — 96 с. : ілюстр.

Вишенський І. Вибрані твори / упоряд., авт. вступ. ст. А.Скоць. — Л. : Каменяр, 1980. — 141 с. : ілюстр. — (Шкільна бібліотека).

Вишня О. Якби моя бабуся встали : вибр. Твори. — К. : Веселка, 1966. — 159 с. : ілюстр. — (Шкільна бібліотека).

Глібов Л. І. Цяцькований осел: вибр. твори /вступ. ст. Д. Білоуса. — К. : Веселка, 1970. — 160 с. : ілюстр. — (Шкільна бібліотека).

Грабовський П. А. Не раз ми ходили в дорогу... : вибр. твори / портр. худож. В. Я. Чебаника ; передм. Н. Коваленко. — К. : Веселка, 1972. — 173 с. : ілюстр. — (Шкільна бібліотека).

День, як маків цвіт: укр. нар. приспівки. — К. : Веселка, 1971. — 17 с. : ілюстр.

Дніпрова Чайка. Дівчина Чайка: казка . — Л. : Каменяр, 1969. — 18 с. : ілюстр.

Іваненко О. Д. Кисличка: казка. — К. : Веселка, 1973. — 19 с. : ілюстр. — (Бібліотечка дитячого садка).

Лучук В. І. Чарівний глобус: вірші для дітей. — Л. : Каменяр, 1977. — 79 с. : ілюстр.

Малик В. К. Червона троянда: поеми / вступ. ст. Б. Чайковський. — К. : Веселка, 1970. — 156 с. : ілюстр.

Петренко М. Є. Про Марічку невеличку. — Л. : Ліга-Прес, 2003. — 12 с. : ілюстр.

Пригара М. А. Вірші та казки. Т. 1 / вступ. ст. О. Іваненко. — К. : Веселка, 1978. — 175 с. : ілюстр.

Пригара М. А. Повісті та оповідання. Т. 2 / — К. : Веселка, 1978. — 248 с. : ілюстр.

Пригара М. А. Михайлик-джура козацький : іст. повість.— К. : Веселка, 2004. — 146 с. : ілюстр. — (Козаченьки).

Старицький М. П. Останні орли: іст. повість із часів Гайдамаччини / пер. з рос. М. Шумила, Є. Михайлюка. — Л. : Каменяр, 1990. — 438 с. : ілюстр.

Топеліус С. Казки /переказ зі швед., передм. О. Сенюк ; обкл. О. Літвінова. — К. : Школа, 2008. — 159 с. : ілюстр. — (Хрестоматія школяра).

Українка Леся. Досвітні огні: вірші, поеми. — К. : Веселка, 1978. — 159 с. : ілюстр.

Українка Леся. Лісова пісня: драма-феєрія в 3-х діях / післясл. Я. П. Гояна . — К. : Веселка, 2007. — 175 с. : ілюстр., ноти.

Франко І. Я. Лис Микита: казка . — Л. : Каменяр, 1982. — 102 с. : ілюстр.

Франко І. Я. Малий Мирон / упоряд., вступ. ст. А. М. Халімончука. — Л. : Каменяр, 1978. — 60 с. : ілюстр. — (Іван Франко — дітям).

* * *

Дякую за інтерес до моїх лотів!

Здійсніть пізнавальну подорож у захоплюючий світ старовини, рідкісних стародруків, змістовних антикварних і букіністичних видань, цікавих повістей і романів, художніх, наукових і дитячих книг, академічних та передплатних видань, розкішних альбомів, карт і атласів, старовинних картин і стародавніх ікон, бронзових виробів, старовиної порцеляни, колекційних і сувенірних вин, мисливських сувенірів та трофеїв, екзотичних речей і предметів високого мистецтва з різних куточків планети, переглянувши мої інші не менш цікаві лоти на сайті UNC.UA - інтернет аукціоні №1 України !!!

ЦІКАВИХ ЗНАХІДОК та ВДАЛИХ ПОКУПОК !

* * *