7

2133.40 Общество Любителей Российской Словестности 1911 г. И. А. Линниченко

5 day
Th May 23, 2024, 11:32 AM
Add lot to favorites
Remove item from favorites
Current price:
299 грн
Number of lots: 1
Your bid:
Параметри:

Палітурка : м'яка

Рік видання : 1911

Мова видання : російська


ЛИННИЧЕНКО Іван Андрійович (24(12).10.1857–09.06.1926) – історик, археограф, педагог. Професор (1895). Чл.-кор. Петерб. АН (1900) та Краківської АН (1901). Н. в м. Київ у сім'ї дир. Фундукліївської жін. г-зії. По матері – нащадок роду Балабух. 1875 закінчив 1-шу Київ. г-зію зі срібною медаллю і поступив до Київ. ун-ту, 1879 закінчив там історико-філол. ф-т і став стипендіатом по кафедрі рос. історії. Учень В.Антоновича. 1884 захистив магістерську дис. на тему: "Взаємовідносини Русі та Польщі" в Петерб. ун-ті й того ж року зайняв посаду приват-доцента Новорос. ун-ту (нині Одеський національний університет). Від 1888 – приват-доцент Моск. ун-ту. Дійсний член Моск. археол. т-ва (1893). 1894 захистив докторську дис. на тему "Риси з історії станів у південно-західній (Галицькій) Русі" в Київ. ун-ті. Від 1895 – екстраординарний, а з 1898 – ординарний професор Новорос. ун-ту в Одесі. Голова Одес. слов'ян. доброчинного т-ва ім. Кирила і Мефодія (1903–10), голова Одес. бібліографічного т-ва та ред. його "Известий" (1910–12). Викладав рос. історію та історію слов'янства на Одес. вищих жін. курсах (1906–17). Брав участь у міжнар. конгресах і з'їздах істориків та археологів у Римі (Італія; 1903, 1912), Афінах (Греція; 1905), Берліні (Німеччина; 1908), Каїрі (Єгипет; 1910), Буенос-Айресі (Аргентина; 1910), Женеві (Швейцарія; 1912), Лондоні (Велика Британія; 1913). Працював у архівах Москви, Санкт-Петербурга, Берліна, Варшави, Вроцлава, Кракова, Познані (усі чотири міста нині в Польщі), Відня, Львова, Праги (нині столиця Чехії). Був прибічником схеми офіц. рос. історії, вважав, зокрема, що росіяни, українці й білоруси – це одна нація. Обстоював думку про трьохчленну періодизацію рос. історії: 1) земський чи удільно-вічовий період; 2) моск. період; 3) імператорський період. Істор. та сусп. погляди Л. спиралися, переважно, на позитивістську методологію (домінування фактографічного канону, каузальність, теза про множинність чинників в істор. процесі, широке застосування історико-порівняльного методу тощо), хоч і зазнали певної консервативної та ідеалістичної еволюції (критика ідеї поступу, особливої ролі культурно-етичних чинників та ін.). У 1917 полемізував з М.Грушевським стосовно самої можливості існування Укр. д-ви (за термінологією Л. – Малоросії) навіть на засадах федерації чи автономії, позаяк уважав її штучним, уявним витвором, який руйнує єдність Рос. нац. д-ви у добу Світ. війни.

Наприкінці 1919 залишив Одесу разом з частинами Добровольчої армії. 1921–26 читав різні курси в ун-ті та ін. навч. закладах Сімферополя.

Автор праць з історії Київської Русі та Галицько-Волинського князівства, студій, присвячених М.Гоголю, М.Костомарову, О.Маркевичу, М.І.Стороженку, а також неопубл. подорожніх заміток про Крим.

Seller's answers to your questions
Still have questions? Ask!
On this page you can ask questions about the condition of the goods, terms of payment, delivery and other questions related to the lot.
It is prohibited