Чи не на кожній дошці оголошень будь-якого українського міста час від часу зустрічаємо подібне: «Куплю дорого старовинне коралове і бурштинове намисто».
Про колекційні вироби з бурштину мова піде іншим разом, а сьогодні пропонуємо вам розібратись у чому ж полягає інтерес колекціонерів до старовинного коралу, чому колекціонери готові платити великі гроші за кілька грамів старого намиста з минулого, зрештою, у чому історична та культурна цінність старого коралу?
Коли до нас прийшов корал?
Учені стверджують, що корал відомий людству ще з часів палеоліту. Рожеві коралові намистини, вік яких складає більше 25 тисяч років, були знайдені у німецькій печері Вільдшойєр біля кісток палеолітичної людини. Знаємо також про шумерську вазу, оздоблену коралом, виготовлену 5 тисяч років тому. Корал для оздоблення піхов мечів, фібул, браслетів, мідних шоломів, кінської збруї і т.д. широко використовували кельти, що, очевидно, і принесли його уперше на територію сучасної України.
Розкопки Косанівського могильника на Вінничині свідчать, що корал був відомий на нашій території задовго до часів Київської Русі. Коралом також прикрашували свою зброю та обладунки козаки.
Віра у цілющі властивості коралу
У давнину люди вірили у магічну силу коралу. Його червоний колір символізував вогонь, що має охороняти власника від нечистої сили і злого ока. У Греції корал вважали за символ безсмертя. Йому також приписували лікувальні властивості — португальці коралом лікували головний біль, німці у ньому вбачали ліки від задухи, а в Англії за допомогою коралу лікували ангіну. Шведський лікар Лінней у середині ХVІІІ ст. стверджував, що корал може вилікувати від дизентерії. Порошком з коралу також лікували зубний біль.
Як видобувався корал?
Осередком видобутку коралу для Європи з давніх часів було Середземне море. Його видобували на берегах Сицилії, Генуї, Неаполя, Тунісу, Марселя, Ліворно, Алжиру, Марокко… На початку ХХ ст. обсяги видобутку коралу досягають вражаючих чисел. Статистика говорить, що у 1906 р. Італією, Тунісом, Японією та ін. країнами було добуто більше 120 тис. кг коралу. Найкращим вважався корал, відшліфований у Венеції.
Добування коралу було справою трудомісткою, а часом і небезпечною. Для його заготовки майстри минулого виготовляли два нехитрі пристрої — енгін і салабру.
Перший являв собою два скріплені навхрест важкі бруси, до яких на середину ще чіплявся тягар і кілька сіток по боках. Салабра ж являла собою довгу Г-подібну палицю з сіткою. Пристрої спускали у воду, зачіплювали ними і відламували шматки коралу, що заплутувався в сітях.
Не маючи цих пристроїв, видобували корал і простіше, просто пірнаючи у воду і руками відламуючи шматки коралу. Здобутий таким чином корал віддавали на переробку — він різався, шліфувався, просвердлювався, підлягав обов’язковому сортуванню за чистотою, кольором, розміром. Лише потім корал ішов на продаж. Купці, серед яких переважали араби, вірмени, євреї, турки розвозили кораловий товар по усій території Європи та Азії, в тому числі таким способом він потрапляв і в Україну.
Ціна коралу залежала від кольору та чистоти, а також розміру. Найбільшу популярність мав корал червоний та рожевий і коштував один кілограм коралу хорошої якості наприкінці ХІХ ст. близько 40-70 франків, чи 200 золотих ринських у ХХ ст.
Коралове намисто — традиційна прикраса української жінки
В Україні прикраси з коралу, головним чином намисто, користувалися популярністю у жінок усіх верств населення — селянок, міщанок, шляхтянок. Носилось коралове намисто разками — від одного до двадцяти п’яти і мало вагу від 30 гр до 1 кг.
За кораловим намистом судили про заможність жінки. Бідним дівчатам, що не мали коралів, було набагато складніше вийти заміж.
Етнографи говорять, що ціна на хороше коралове намисто в Україні прирівнювалась до ціни корови, яка, якщо вірити досліднику українського побуту ХІХ ст. В. Милорадовичу, вартувала 60 царських рублів.
Хоча у бідніших верств населення побутувало і відносно дешеве коралове намисто у формі невеликих циліндричних трубочок, т.зв. «колюче намисто». Дорогими же були коралі з намистин овальної форми, — воно у народі звалось «добре намисто» чи «щире намисто».
Коралі дбайливо зберігались жінкою протягом життя у т.зв. «прискринку», невеликому відділенні у жіночій скрині, що завжди зачинялась на замок, ключ від якого був лише у господині.
Носилось коралове намисто завжди в комплексі інших прикрас, як правило, з дорогоцінних металів, найчастіше срібла, але нерідко, особливо в козацькі часи, — золота.
Окрім того, окремі великі намистини коралу мали срібну огранку з гравіюванням. Поміж намистинами коралу також чіплялись «дармовиси» — срібні чи латунні бусини.
У різних регіонах України коралове намисто поєднувалось чи доповнювалось іншими прикрасами — перлами на Чернігівщині, бурштином на Київщині, срібними дукатами на Гуцульщині.
Після 30 років жінка, як правило, відмовлялась від носіння намиста з коралу і переходила на прикраси з матеріалів стриманіших кольорів, хоча траплялися випадки і носіння коралів до сорока років, але не пізніше. Дбайливо збережене коралове намисто мати передавала у спадок дочкам – кожній порівну.
Колекціонування старовинних виробів з коралу в Україні
У ХХ ст. коралове намисто виходить з широкого ужитку українок. Багато завезеного у ХІХ ст. коралу втрачається. Саме в цей час він починає привертати увагу колекціонерів. Окрім того, у ХХ-ХХІ ст. значно зменшуються об’єми видобутку червоного «благородного» коралу, що пов’язано з екологічними обмеженнями.
При повільному рості червоного коралу (на формування коралового рифу потрібно сотні років), видобуток його у попередні віки був колосальним. До прикладу, у Кенії в районі Момбаси на одному з берегів Індійського океану під назвою Кораловий, було збудовано у XVI ст. цілу фортецю з рожевого коралу.
Сучасне коралове намисто червоного кольору, що продається чи не на кожному кроці за помірну ціну, не становить великого колекційного інтересу, адже є фарбованим.
Колекціонеру-початківцю варто остерігатися підробок, серед яких чимало старовинних, виготовлених шляхом пресування з коралового пилу після шліфування намистин. Досвідчені колекціонери мають багато способів відрізнити справжній корал від підробки, проте головним серед них є один, який може прийти лише з багаторічним досвідом — на дотик.