Досліджуючи протягом тривалого часу українську музичну культуру кінця ХХ – початку ХХІ ст., вдалося виявити рідкісний медальйон, присвячений видатній українській оперній співачці Соломії Крушельницькій.
Ось як подає історію карбування цього унікального медальйона тогочасна італійська преса: «У кінці 1905 року Соломію Крушельницьку на оперній сцені чекала наступна перемога – виступ в італійській прем’єрі опери Ріхарда Штрауса «Саломея».
Світова прем’єра твору відбулася 9 грудня 1905 р. на сцені Дрезденської придворної опери. Ця опера захоплювала, відштовхувала, але нікого не залишила байдужим.
Через рік «Саломею» запланували поставити на сцені театру «La Scala» в Мілані. Виставу готував Артуро Тосканіні, який запросив Соломію Крушельницьку виконати партію головної героїні. Як згадують, артистка настільки добре підготувала надзвичайно важку партію Саломеї, що Тосканіні просив її не співати на репетиціях (кількість яких сягала 40), щоб не перевтомлюватись, а сидіти на сцені і позначати виступи вокальних епізодів.
«24 грудня 1905 р. «Саломея» тріумфує у Міланському театрі «La Scala» завдяки магії Тосканіні і чарам Крушельницької», – писав Рінальдо Картопассі. Виступ співачки викликав беззастережне, одностайне захоплення слухачів. Гвідо Маротті згадував: «Уже на першій виставі вона сама виконала «Танок семи серпанків», не скориставшись можливістю заміни професійною танцюристкою. Це було сенсаційно і справжнім тріумфом».
А за словами відомого музично-театрального діяча Джуліо Гатті-Казанца, С.Крушельницька «створила неперевершений образ, набагато кращий, ніж усі інші виконавці цієї ролі» [1, с. 173–174].
На честь такого тріумфального виступу італійський скульптор Фарнезі викарбував медальйон з профілем співачки у цій ролі та словами «Per ricordi», тобто «На пам’ять» (рис.1). Імовірно, медальйон був виконаний у сріблі та золоті. Виявлено два його примірники у Львівському історичному музеї та музеї Соломії Крушельницької. Крім того, з нагоди тріумфального виступу співачки було випущено пам’ятну листівку із зображенням Соломії Крушельницької та пам’ятного медальйона в нижній частині листівки.
Серед численних нагород у червні 1892 р. юна Соломія отримала одну з перших відзнак за участь у конкурсі серед найкращих студентів консерваторії. Тоді вона виконала арію Амелії з опери «Бал-маскарад» Дж. Верді. За цей виступ співачка була відзначена бронзовою медаллю. Медаль не встановлено (очевидно, австро- угорська) [1, с. 12].
1 липня рік 1892 р. Соломія Крушельницька отримує диплом про закінчення консерваторії Галицького музичного товариства, в якому було зазначено: «Цей диплом отримує панна Соломія Крушельницька як свідоцтво мистецької освіти, здобутої взірцевою старанністю і надзвичайними успіхами, особливо на публічному конкурсі 24 червня 1893 р., за які була відзначена срібною медаллю» [1, с. 24]. Медаль не встановлено (очевидно, австро- угорська).
Уже в лютому 1892 р. Крушельницька співає у складі товариства «Львівський Боян», членом якого вона стала ще 1 грудня 1891 р. З великою імовірністю можна припустити, що відзнака «Львівський Боянь» (рис. 2) належала Соломії Крушельницькій.
За життя її визнали найвидатнішою співачкою світу. Серед численних нагород та відзнак, зокрема, звання «Вагнерівська примадонна» XX ст. Співати з нею на одній сцені вважали за честь Енріко Карузо, Тітта Руффо, Федір Шаляпін. Італійський композитор Джакомо Пуччіні подарував співачці свій портрет з написом «Найпрекраснішій і найчарівнішій Баттерфляй» [2].
Ось деякі відгуки у тогочасних газетах з приводу виступів Соломії Крушельницької:
«Гастролі С. Крушельницької в Кремоні тривали до кінця лютого. Газета «Діло» за 10березня повідомляла: «Наша співачка, панна Саломея Крушельницька, закінчила недавно оперовий сезон у Кремоні оперою «Гугеноти», даною в честь на її бенефіс. Як у часі цілого сезону тішилася наша артистка великим поводженєм загальним признанєм кремонської публіки, так і на посліднім, бенефісовім виступі в ролі Валентини збирала грімкі оплески від одушевленої публіки. При кінці представлення публіка засипала нашу артистку цвітами. Дирекція, а також артистична комісія кремонського театру вручили артистці в доказ признання почесні дари: два красні перстені і бранзолєту з брилянтами». Два персні та бранзолету з брильянтами (жіноча прикраса на руку) не виявлено.
Газета «Діло» за 5 травня додає: «З виступів у Далмації годиться занотувати звістку з часопису «II Dalmata»: «Панна Крушельницька була ідеальною Ельвірою в опері «Ернані». Голос горячий, бурхаючий силою, а в техніці доведений до доскональності. Сама гра знаменита і гармонійна з особою співачки. Співала свій бенефіс і зробила з нього правдивий тріумф для себе. Оваціям не було кінця, а сцена замінилася у квітник з найгарніших цвітів. Вечір закінчився врученням брильянтів знаменитій артистці». Нагороду не виявлено.
3 березня 1897 р., на завершення гастролей Соломії Крушельницької, відбувся її бенефіс в опері «Отелло» Верді. Відгуки про цю подію знаходимо у львівському часописі «Зоря» за 15 квітня: «А все ж може нігде не витано і не прощано її так сердечно й одушевлено, як в Одесі. Оваціям, які виправила їй зібрана публіка, не було кінця. При тім дістала артистка хороші подарунки: срібну корону з написом «Талановитій артистці», чудову бранзолету з написом «Славній артистці від земляків», срібний гранований сервіс столовий, альбом з написом «Ідеальній Дездемоні», не згадуючи про цвіти, букети та ін. На прощанє провели нашу землячку на дворець желізниці і наші земляки Українці і Росияне, Поляки та інші». Срібну корону з написом «Ідеальній Дездемоні» та бранзолету не виявлено.
Після цього маестро Пуцці, який люб’язно запросив сеньйорину взяти участь у святі, вручив їй від імені піклувально-адміністративної ради консерваторії велику срібну медаль із золотим оздобленням, майстерно виконану міланським карбувальником Джонсоном.
У серпні 1939 р. співачка відвідала Галичину і через початок Другої світової війни не змогла повернутися до Італії. Після приєднання в листопаді 1939 р. Західної України до СРСР нова влада націоналізувала будинок артистки, залишивши їй тільки чотирикімнатну квартиру, в якій вона жила із сестрою Ганною. Під час німецької окупації Львова С. Крушельницька дуже бідувала, тому давала приватні уроки вокалу.
У післявоєнний період співачка почала працювати у Львівській державній консерваторії ім. М. В. Лисенка. Однак її викладацька діяльність, ледь почавшись, мало не завершилася. Під час чищення кадрів їй інкримінували відсутність консерваторського диплома, який пізніше знайшли у фондах міського історичного музею, як і пам’ятний медальйон, що дотепер зберігається у фондах музею.
Мешкаючи і викладаючи в Радянській Україні, Крушельницька, незважаючи на численні звернення, довгий час не могла отримати радянського громадянства, залишаючись підданою Італії. Нарешті, написавши заяву про передачу своєї італійської вілли й усього майна радянській державі, вона стала громадянкою СРСР. Віллу відразу продали, компенсувавши власниці мізерну частину від її вартості [2].
Можна з великою імовірністю стверджувати, що під час продажу «добровільно» своєї вілли в Італії «освободітєлі» розграбували її власність, у тому числі відзнаки та нагороди, більшість з яких були виготовлені в золоті та оздоблені діамантами.
Серед перших фалеристичних пам’яток у Радянській Україні на початку 70-х років, присвячених Соломії Крушельницькій, слід відзначити пам’ятну медаль, карбовану в 1965 р., та пам’ятний знак із нагоди 100-річчя з дня народження знаменитої співачки, карбований у 1973 р. скульптором Лукою Біганичем (рис. 3).
До 150-ї річниці від дня народження Соломії Амвросіївни Крушельницької – зірки першої величини української і світової культури – було приурочено ряд заходів. І хоча в Україні продовжує вирувати війна, стараннями професора Василя Гурмака вирішено викарбувати медаль на честь цієї видатної оперної співачки (рис. 4).
Медаль у м’якому матеріалі була переведена в авторський матеріал для докладної проробки, після чого було виготовлено матрицю для серійного штампування медалей.
На аверсі медалі С. Крушельницької зображено її портрет з написом по колу: «Соломія Крушельницька 1872 – 1952», а на реверсі представлено головний фасад львівського Оперного театру ім. С. Крушельницької. Портрет королеви оперного співу і артистизму зроблено за відомою світлиною, що на ній голова співачки розвернута у три-чверті й увінчана короною.
Діаметр медалі – 40 мм., матеріал – бронза, латунь.
Медаль могла би стати чудовою нагородою визначним артистам української і світової Опери.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Соломія Крушельницька. Хроніка 1893–1920 років. – Львів, 2019.
2. Соломія Крушельницька. Хроніка 1893–1929 років. – Львів, 2019.
3. Загреба М. Україна в медальєрному мистецтві. – К.: Логос.
4. Загреба М. Монети України. – К.: 2022.
Нижче подано відзнаки, що не входять у наші дослідження, крім зображень Соломії Крушельницької.
Міжнародний конкурс оперних співаків ім. Соломії Крушельницької. НБУ, 2003 р. Скульптор Роман Чайковський
Значки присвячені різним подіям
Соломія Крушельницька. 135 років з дня народження. Україна. 2007 р.Скульптор В’ячеслав Попов
Соломія Крушельницька. 125 років з дня народження. Україна. 2 гривні 1997 р.
Соломія Крушельницька. 150 років з дня народження. Україна. 2 гривні 2022 р.