Почитати

​Реліквії милосердя

В наші дні благодійність — невід'ємна частина суспільного життя. Існують благодійні фонди, вечори й аукціони. Час від часу світ дізнається про щедрі пожертвування відомих персон. А ми пропонуємо Вам дізнатися про те, в якій формі існувала благодійність близько століття тому, а саме про непоштові марки і значки так званих «кружечних зборів» на користь сиріт і безпритульних.

Відлуння війни

У двадцяті роки ХХ століття, після світової та громадянської воєн, в умовах неймовірної розрухи і голоду сотні тисяч дітей опинилися безпритульними. Бездомні діти тинялися по залізницях, їхали невідомо куди на дахах, в підвагонних ящиках. І хоча зростала кількість дитячих будинків, багато дітей ще потребували підтримки. Для ліквідації безпритульності при ВЦВК в січні 1921 року була утворена міжвідомча організація — Диткомісія, яка зайнялася порятунком бездомних дітей, тих, хто гине від холоду, голоду та епідемій. У 1923 році поряд з диткомісією ВЦВК було створено добровільне товариство «Друг дітей».

З метою збору коштів для надання допомоги безпритульним дітям Диткомісія випустила так звані непоштові благодійні марки, які поширювалися на добровільних засадах. У Харкові, наприклад, тиражем в 125 тис. екземплярів були надруковні такі марки вартістю 10 і 15 рублів на користь безпритульних дітей Криму.

Або, наприклад, непоштова марка вартістю 10 копійок з написом «Диткомісія при ВЦВК» з надпечаткою «РРФСР. Філателія дітям. 19-8-22 ».

Весь збір від продажу благодійних марок, як і листівок, надходив до фонду допомоги.

Кружечні збори

Крім цього товариство «Друг дітей» і Диткомісія ВЦВК поширювали і значки кружечних зборів. І в минулому на Русівулицями міст, в громадських місцях і на вокзалах ходили групи активістів сприяння певному фонду зі спеціальними кружками в руках, пропонуючи опустити в проріз монети. Як правило, люди були не байдужі, тому в підсумку таких кампаній набиралися досить значні суми.

В знак добровільного внеску вручався картонний (метал був вкрай дефіцитний) значок-емблема з девізом або гаслом благодійної кампанії. Значок шпилькою кріпився до одягу, його було видно здалеку, і учасники збору коштів вже не турбували.

Картон був недовговічний. Поносивши деякий час значки, люди їх зазвичай викидали. Значків збереглося дуже мало, тому вони є великою рідкістю.

Діти залізниць

Особливо гостро розміри безпритульності, сирітства відчувалися в поїздах і на вокзалах. Залізничники брали найактивнішу участь у благодійній діяльності. Саме тому багато значків кружечних зборів пов'язані із транспортною тематикою. Нижче наводимо приклади значків, які були у вжитку на території України.

Ось один з них, на якому силует паровоза, нижче сума внеску — 10 коп. Тексти українською мовою: «На транспорті», а на звороті — «Все на ліквідацію безпритульних на залізниці».

І ще один своєрідний кружечний значок, випущений в Дніпропетровську. На малюнку залізничне полотно, стрілочний перевід і піонер з червоним прапором в руках. На прапорі текст українською: «На допомогу для оздоровлення дітей».

На наступному значку — потяг, що який мчить з невимоною швидкістю. На передній площадці юнак з вимпелом. Текст українською мовою: «Дитяча оздоровча кампанія». На звороті — фіолетовий штамп, який свідчив, що знак вартістю 5 коп. поширювався в 1922 році в Жмеринці.

Подібні значки випускалися в ті ж роки на Уралі і в Сибірі.Так, на Східно-Сибірській магістралі був організований збір коштів з приводу «Тижня безпритульної дитини». На Північно-Кавказькій поширювалися листівки з текстом на звороті: «Всі на боротьбу з дитячою безпритульністю!»

Представляє чималий інтерес значок кружечного збору, що проходив в лютому 1923 на Західних залізницях для допомоги школі. Імовірно видрукуваний знак в Гомелі, де знаходилося тоді управління Західних доріг. На значку докладна інформація про те, на які потреби і в які терміни НКПС проводить збір коштів. Все поле значка зайнято текстом, лише у верхній частині малюнок локомотива.

І марки, і значки практично не збереглися, тому є досить рідкісними.

За Ю. Толстовим, «Радянський колекціонер», №28, с. 164-165