У 2010 році бізнесмен і дайвер-любитель Джей Міскович спробував видати сучасні смарагди за скарб, виявлений серед залишків затонулого іспанського галеона 16-го століття, — пізніше ця історія отримала назву "Смарагдовий фейк Місковича".
Знахідка відразу привернула увагу інвесторів і індустрії підйому затонулих суден. Проти Місковича був поданий ряд судових позовів особами, заявляли про свої права на останки корабля. Після того, як було виявлено, що підняті з дна смарагди були покриті сучасним епоксидним складом, легітимність скарбів було поставлено під сумнів.
Історія виявлення смарагдів
Джей Міскович був забудовником з Пенсільванії і дайвером-любителем. У 1990-ті роки він інвестував в рятувальне товариство Motivation Inc, що володіло правами на залишки судна «Нуестра Сеньйора де Аточа» (ісп. Nuestra Señora de Atocha). Під час візиту в Кі-Уест в січні 2010 року, Міскович заявив про те, що придбав карту скарбів за 500 доларів у людини на прізвище Каннінгем, яка привела його до непримітного містечка біля берегів Флориди. Там Міскович нібито знайшов серед інших реліквій сотні необроблених смарагдів. За словами Місковича, він збирав смарагди з дна моря «як вишні з дерева». Глибина води в цьому районі становила всього лише 55 футів (16,764 м). Незважаючи на те, що на дні моря було повно уламків старих і сучасних кораблів, поблизу не було виявлено жодного судна.
Скандальна популярність
З огляду на спірну тему законодавства про порятунок майна затонулих суден Міскович не заявив про знахідку відразу. Він створив власну компанію з порятунку майна затонулих суден «Емеральд Риф» (Emerald Reef LLC) і найняв свого брата і декількох знайомих для підняття смарагдів з дна. Вся операція проводилася в суворій секретності: Міскович не розповідав про місце і масштаби знахідки нікому, хто не брав безпосередньої участі в її отриманні. Він навіть знайшов загадкового «Каннінгема» і заплатив йому 50 тисяч доларів, щоб той відмовився від законних претензій на залишки судна в присутності нотаріуса.
Міскович також прагнув довести справжність знахідки і оцінити її вартість. Експерт з коштовних каменів гемологічної оцінювальної лабораторії Джош Лентс (Josh Lents) був шокований, коли Міскович показав йому необроблені смарагди в своєму нью-йоркському офісі. Лентс провів спектральний аналіз каменів і визначив, що вони з Колумбії. Але йому не вдалося визначити їх вартість.
Аукціонний дім «Сотбіс» (Sotheby's) в Нью-Йорку оцінив деякі великі смарагди в 45 тисяч доларів, а інші — від 25 до 80 тисяч. Майже всі фахівці погодилися з тим, що вартість каменів може виявитися куди вище, якщо буде доведено, що вони з відомого затонулого судна. У міру того, як поширювалися чутки про знахідку, вони привернули увагу ЗМІ і компаній, що займаються порятунком затонулих суден. У квітні 2012 року на американському суспільно-політичному телешоу «60 хвилин» вийшов сюжет про цю історію зі знахідкою, що ще збільшило її скандальну славу.
Права власності на об'єкт
Оскільки поблизу місця, в якому були виявлені смарагди, не було виявлено залишків конкретного судна, одразу ж виникли суперечки про те, хто є власником об'єкта. Міскович заявляв, що права на об'єкт належать його компанії «Емеральд Риф» і найняв для захисту своїх інтересів юридичну фірму «Янг Конавей Старгатт енд Тейлор» (Young Conaway Stargatt & Taylor) зі штату Делавер.
В кінцевому підсумку в юридичний спір вплуталися багато позивачів. Компанії «Емеральд Риф» довелося мати справу з владою Іспанії, які могли б претендувати на певний процент від прибутку з продажу, в разі того, якби було б доведено, що смарагди з іспанського корабля. Існувало припущення про те, що смарагди — із зниклого юта галеона «Нуестра Сеньйора де Аточа», і компанія Motivation Inc (яка володіла правами на залишки «Аточі») намагалася відсудити частину скарбів. Крім того, на частину прибутку претендував штат Флорида.