Порядок сум, які слід витратити на середню бібліотеку, часом змушує відмовитися від цього задуму навіть цілком заможним клієнтам. Не те щоб грошей не вистачило — просто далеко не всі до кінця розуміють реальну вартість книг і готові за них стільки платити. «Колись до нас приїхав один олігарх і попросив сформувати йому бібліотеку альбомів з фотографіями і репродукціями. Сказав, що готовий на це витратити хоч тисячу доларів. Навіть дві. Коли ми йому пояснили, що приблизно в таку суму обійдеться покупка одного дійсно якісно виданого альбому, він страшенно здивувався і сказав, що краще ці гроші прогуляє», — згадує Борислав Береза, який вже більше десяти років займається створенням бібліотек.
Домашня бібліотека Карла Лагерфельда налічує понад 60 тисяч книг
Найдорожча книга, яку Береза придбав для приватної колекції — прижиттєве видання одного російського класика, з факсиміле і підписом автора. Книга — букіністична рідкість. Знайшли її у одного колекціонера. Сума угоди склала $ 43 тис.
Шекспірівський початок
Новітню історію українських книжкових колекціонерів, а, значить, і укладачів книжкових бібліотек, треба рахувати з середини 50-х років минулого століття. За словами одного з найстаріших київських букіністів, Едуарда Линдіна, в той час радянська книжкова індустрія почала набирати обертів: в 1957 році була видана перша «брила» — повне зібрання творів Шекспіра. Орієнтовно це і можна вважати початковою точкою відліку.
За форматом і складом домашніх книжкових колекцій, втім, намагалася централізовано стежити влада. «У 1976 році в СРСР вперше видали Біблію, — згадує Линдін. — Видання було в якійсь мірі вимушене — ювілей, 100 років перекладу зі старослов'янської мови на російську. Все б нічого, але коштувала вона незрівнянно дорого в порівнянні із середньою ціною на книги: 180 рублів — відповідно, її мало хто міг собі дозволити».
У ті ж часи почав формуватися і торгово-книжковий сленг. Наприклад, новим змістом наповнилось дієслово «дістати». «До того ж, перші повоєнні книголюби відрізнялися від нинішніх дизайном бібліотек. Купити хороші полички було важко — ми викручувалися тим, що користувалися етажерками», — розповідає Линдін.
Зараз середній розмір кабінетної бібліотеки — в районі 500 книг.
В Україні попит на укладачів приватних бібліотек став рости в другій половині 90-х. Період первинного накопичення капіталу закінчувався, заможні люди задовольнили всі «початкові» потреби на кшталт дорогих автопарків або котеджів, побудованих в елітних приміських районах. Потрібні були нові предмети для статусу. Одним з таких стали бібліотеки. «Ця схема актуальна і зараз. Як тільки відбувається чергова глобальна зміна в урядових колах, я чітко розумію, що варто очікувати масового напливу нової клієнтури», — каже Борислав Береза.
У сучасних книжкових колекціонерів, які складають бібліотеки не самостійно, здебільшого популярний формат кабінетних бібліотек. Взагалі, за словами людей, що займаються формуванням книжкових колекцій, з кінця 90-х спостерігалася еволюція простору, відведеного для книг: спочатку люди просто купували книжкові шафи, потім шафи стали замінюватись книжковими залами, після — якась їх частина трансформувалася в кабінетні бібліотеки.
У бібліотеці Опри Уінфрі кілька полиць відведено для перших видань книг лауреатів Пулітцерської премії
Зараз середній розмір кабінетної бібліотеки — в районі 500 книг. Але взагалі розмір тут — величина умовна. Береза розповідає, що найбільша бібліотека, яку йому довелося складати, налічувала 37 тис. найменувань. «Перший час ми формували кожну бібліотеку з нуля. Але якщо цим часто займаєшся, в результаті у тебе з'являється набір стандартних лекал, які можна швидко адаптувати під кожного клієнта», — пояснює Береза.
Під колір шпалер
Основна маса людей, що звертаються за допомогою до укладачів бібліотек — чиновники, політики, популярні естрадні виконавці та олігархи. Для цього контингенту часто книги — це тільки лише елемент престижу, якщо не елемент інтер'єру. Іншими словами, книголюб, який вирішив присвятити себе цій професії, повинен в якійсь мірі стати циніком — клієнти далеко не завжди керуються нескінченно глибокою любов'ю до читання. Анекдот про те, що корінці книг підбирають під колір шпалер, з'явився не з порожнього місця. Але є і такі клієнти, які дійсно читають замовлені книги. До таких належить, за словами Берези, і один з колишніх віце-спікерів парламенту — він глибоко розбирається в літературі і більш ніж усвідомлено підходить до замовлень книг.
Іноді замовники просять сформувати відразу дві бібліотеки. Одну — для себе, другу — людям показати. Береза згадує, що у нього був один серйозний клієнт, який замовив для камінної зали бібліотеку, що складалася з колекційних зібрань творів, сучасної класики, книг з філософії, соціології, політології — в цілому близько трьох тисяч найменувань. «Але ще він попросив зробити собі другу бібліотеку. В спальні. Два ящика, забитих романами Фрідріха Незнанського, Чингіза Абдуллаєва, детективами і іншою легкою літературою. Цю пару ящиків, на відміну від книг з бібліотеки напоказ, він дійсно збирався читати», — підкреслює Борислав Береза.
Більшу частину творчої діяльності Майкл Джексон перебував на передньому плані поп-музики, але, незважаючи на це, в літературі музикант мав смак більш ніж традиційний: його бібліотека нараховувала близько 10 тисяч томів класики
Стилістичний і форматний склад приватних книжкових бібліотек варіюється, але існують і традиційні напрями. Загальним місцем вважається золотий фонд класичної літератури. За словами Едуарда Линдіна, це — якір, основа будь-якої бібліотеки. Борислав Береза, втім, зауважує, що далеко не завжди. Деякі з його клієнтів відмовляються мати в своїх колекціях класику. Тут позначається радянське шкільне минуле, в якому, за словами таких клієнтів, їх перегодували класичними романами. Багато людей просять сформувати їм бібліотеки, які б складалися з нон-фікшину. Причому, їх тематика повинна перетинатися з тематикою основного роду діяльності замовника.
За ціною автомобіля
Укладачі бібліотек — люди непублічні, про своїх клієнтів говорити не хочуть, про заробітки — тим більше. Найчастіше, офіційно — вони або букіністи, або оптові торговці книгами. Щоб стати одним з них — мало бути пов'язаним з літературою освіти і розуміння тенденцій ринку. Тут головне — стартувати, отримати перше серйозне замовлення. Далі працює сарафанне радіо.
Щоб уникнути непорозумінь з клієнтом, перед початком формування бібліотеки проводиться бюрократична підготовка — складається докладний «книжковий» план. Тільки після його підписання укладач починає роботу. Якщо це необхідно, замовнику привозяться зразки книг. Якщо не дотримуватися цього правила — велика ймовірність, що виникнуть проблеми.
Марина, фахівець з нон-фікшн-бібліотек, якось погодилася сформувати бібліотеку одному київському ресторану. Проект не був документально оформлений, але дівчина отримала завдаток — половину обумовленої суми. В процесі роботи, щоб не втрачати часу, решту бюджету Марина доклала зі своїх. Ресторан роботу прийняв, але гроші не повернув. «Я помітила, що в таких ситуаціях нечистоплотні замовники діляться на дві категорії. Перша — не дуже заможні люди. Вони починають лаятися і активно доводити, що за все розплатилися і нічого не повинні. Друга — як правило, люди досить заможні. Ці здивовано дивляться на тебе і кидають щось в дусі: «Дівчино, мені здається, ми з вами не знайомі», — каже Марина.
Скільки коштує книжкова колекція в 500 екземплярів з більш-менш стандартним набором творів, учасники цього ринку наполегливо замовчують. За приблизними оцінками, створення такої бібліотеки коштує від $80 000 до $140 000. «Вартість середньої кабінетної бібліотеки рівна вартості хорошого автомобіля», — зазначає Борислав Береза. А далі — у кожного своє розуміння, який він, хороший автомобіль, і скільки це в доларах.
Автор: Влад Азаров, Forbes Украина