Вино заборонено, але є чотири «але» ...
Тверезий погляд на життя
Відгуділо Середньовіччя з його пивними супами і алкогольними річками, і люди стали замислюватися про збереження печінки. В Англії, наприклад, перші товариства тверезості виникають в 40-х роках XVII століття, а на території Російської імперії подібні суспільства стали відомі в Орловській губернії з 1859 року. У 1885-1893 роки було створено вже 60 таких товариств, які налічували близько 9 тисяч членів. З подібними ж цілями виникали приватні гуртки і церковно-приходські суспільства (Омськ, Уфа, Сизрань). У кожному з них було від 25 до 200 осіб, що вступили в суспільство на різний термін. Їх робота приносила певні результати. Наприклад, в 1890 році було винесено 24 299 заборон на торгівлю спиртними напоями, в 1891 році —39 881, а число питних закладів до 1892 році скоротилося на 9%.
Культура пиття
Провідну роль в пропаганді тверезого способу життя грали народні їдальні, чайні, бібліотеки, читальні, театри, організація громадських читань, гулянь, музичних занять. Для створення оборотного капіталу, підтримки задовільного фінансового стану чайних і їдалень в 1890 році було запропоновано випускати спеціальні акції.
Статут Міністерства фінансів в 1894 році монополізував продаж вина державою. Приватна торгівля спиртними напоями була сильно обмежена, і в кожній губернії і області були створені піклування про народну тверезість, які підпорядковувалися Міністерству фінансів на чолі з головою — окружним предводителем дворянства. Правилами від 01.01.01 року органи опіки були зобов'язані поширювати серед населення знання про шкоду пияцтва, стежити за правильним продажем спиртних напоїв, виробництвом вина, застосуванням на практиці постанов по боротьбі з пияцтвом і таємницею винної торгівлею (щоб в трактирах продавали напої тільки разом із закускою, в місцях продажу вина дотримувалися благопристойної поведінку, вино не розпивали на вулиці «скопом», не продавали особам «зганьбленим», в борг і заклад). Річний членський внесок для членів органів опіки становив 5 рублів. Для організації народних читань, читалень, чайних і т. д. держава видавала аванс до 500 рублів. Частина грошей, виручених від продажу вина, виділялася скарбницею органу опіки у вигляді субсидій.
У свята влаштовувалися народні «клуби», в яких можна було поїсти, випити чаю, почитати газети і журнали, зіграти в шашки та інші ігри, пограти на музичних інструментах. Чайні, чайні-читальні, їдальні відкривалися на базарах і в інших людних місцях. Чайні зазвичай складалися з двох половин: для «чистої» публіки, де такса за послуги була вище, і для всіх інших. У них продавали безалкогольні напої, тютюн, чай, цукор, гербовий папір та марки, ощадні марки.
Щоб приказчики не торгували власним товаром (це давало 100% прибутку), витрата чаю і цукру враховувалась спеціальним «сидільщиком». Народні їдальні та чайні для обліку страв випускали і продавали спеціальні «гроші» — прибутково-видаткові марки. Марки купувалися відвідувачами і благодійниками для роздачі милостині жебракам і біднякам і були в обігу не тільки в межах даної установи, але і на території міста, повіту і, ймовірно, іноді навіть за їх межами. Крім обліку правильного продажу та відпуску товарів за допомогою марок контролювалися грошові суми, які надходили в касу. В кінці дня марки здавалися в спеціальних зошитах завідувачу, який вів їх облік. Судячи з кількості відвідувачів чайних та їдалень, кількість подібних «грошей» була досить велика. Так, у Володимирській губернії в 1905 році було 53 чайних і чайних-їдалень, які обслужили понад два мільйони осіб.
Деякі дореволюційні «бони тверезості»
Бони випускали не централізовано, в кожній губернії і місті були самостійні емісії, а кількість і номінали випусків регулювалися виходячи з місцевих потреб. Бони виготовлялися з паперу, але були і металеві.
1. Житомир. «Центральна їдальня. 30 копійок. Житомирського міського комітету опіки про народну тверезість». Бона одностороння, надрукована чорною фарбою на листку напівкартону світло-бежевого кольору розміром 4,7Х Х7,1 см. Рамка (4X7 см) складена з прямокутників довжиною 1 см з малюнком у вигляді «мотузочки». Малюнки розділені між собою чотирипелюстковими хрестами, в рамці —текст.
2. Муром (Володимирська губернія). Бона надрукована чорною фарбою на квадратах щільного товстого паперу білого кольору розміром 6,5X6,5 см. На лицьовій стороні в квадраті з двох тонких паралельних ліній, віддалених один від одного на 1 мм, коло діаметром 5,5 см, розділене вгорі і внизу трикутниками , обмеженими по обидва боки паралельними лініями. По колу напис «Муромське Предтеченське товариство тверезості», а в центрі три рядки «Марка / в одну / копійку». На зворотному боці коло з трьох тонких ліній діаметром 5,8 см з відстанню в 1 мм один від одного. Всередині, займаючи 2/3 верхньої частини, 7 рядків тексту «Марки / обмінюються на хар/ чові продукти в чайній / у / В. І. Семагіна / і в лавці В. А. / Смольянинова». Розмір літер-ініціалів і прізвищ в два рази більший букв іншого тексту.
Ці бони бувають двох типів: просто бланки і вже готові (у останніх на лицьовій стороні фіолетовий відтиск металевої печатки діаметром 3 см із зображенням у центрі церкви і круговим написом «Предтеченська єпар. М Мурома»).
3. Були випуски Донського обласного комітету народної тверезості (Ростов-на-Дону, Таганрог, Сальск і інші міста), але через відсутність знаків їх опису поки ми дати не можемо.
Коло обігу бон визначалося і розширенням послуг, що надавалися органом опіки на базі чайних та їдалень. При них створювалися курси креслення, народні хори і оркестри, недільні школи, притулки (витверезники) для сп'янілих, постоялі двори, нічліжки, юридичні бюро, посередницькі (довідкові) контори. Особам, які потребують чайних та їдалень видавали субсидії.
Нарівні з опікою народної тверезості в 1914 році створюється Російське товариство боротьби з алкоголізмом. Річний внесок дійсного члена в ньому становив 1 рубль.
Таку ж роль, як чайні та їдальні, створені опіки тверезості, в той період грали і вегетаріанські їдальні, що випускали примітивно виготовлені талони різного ґатунку, що нагадували трамвайні квитки. Такі, наприклад, бони московської їдальні «Мир» і «Нової вегетаріанської їдальні», відкритої на Кузнецькому мосту в 1912 році. Номінал першої з них, надрукованій на папері рожевого кольору, 4 коп., другий (на білому папері) —1 руб. 50 коп.
Утримання по-радянськи
Революція 1917 року лише погіршила ситуацію: однією з найбільш важких вад суспільства нарівні з безграмотністю залишається пияцтво. Тому 19 грудня 1919 року Рада Народних Комісарів Української РСР оприлюднила закон «Про заборону на території РСФСР виготовлення і продажу спирту, міцних напоїв і спиртовмісних речовин, що не відносяться до напоїв».
На початку 1920-х років на місцях починають виникати товариства тверезості, часто на старій основі. Прикладом може служити Благовіщенське товариство тверезості (1921 рік).
Суспільство мало мережу їдалень, в яких були випущені ним бони під назвою «талонні картки». Бони були віддруковані друкарським способом чорною фарбою на щільному гладкому папері номіналом в 1, 3, 5 рублів —світло-сірого кольору і 10 рублів - рожевого кольору. Розмір 1-рублевої бони 77х35 мм, 3- і 5-рублевих —85х40 мм і 10-рублевої— 92х38 мм. На лицьовій частині знака відбиток гумового друку Товариства. По колу в ній напис «Благовіщенське т-во», розділений двома зірочками, в центрі слово «тверезості». По краях бони текст: зліва — «Хто бажає народу добра», праворуч — «борись проти пияцтва», а вгорі — «Алкоголь —отрута». Ці слова підкреслені рисою, а весь напис відокремлений від основного тексту рамкою з трьох ліній різної довжини. Між внутрішніми лініями йдуть, чергуючись по два, паралелограми чорні і сірі. Текст лицьової частини бони: «Благовіщенське т-во тверезості». Далі —розділовий малюнок і напис «талонна картка на 1 руб. Голова т-ва Пр. (Протоієрей) П. Вознесенський. Скарбник О. Кабанов. ». На зворотному боці в тристоронній рамці з простих ліній, що закінчуються на кінцях двома пелюстками, по горизонталі текст «Принимаются во всех столовых о-ва Трезвости въ уплату за обеды и в обкенъ на денежн. знаки во всякое время до 1-го Марта 1921 г. Не выкуплен, къ сему сроку — считаются пожертвован, въ пользу О-ва. Всех талоновъ выпущено на сумму оборота столовых Общества».
Емісії цих бон були, ймовірно, досить великими, досягаючи декількох тисяч примірників для кожного номіналу, і неодноразовими. Про це говорить наявність на бонах 1 і 3 рублів серії з двох літер. Бони в 5 і 10 рублів випускалися серією з однієї літери. Про значному розмірі емісії свідчать і порядкові номери бон, проставлені нумератором: на 1-рублевій — ТИ № 927, на 3-рублевій — ОС № 2768, 5-рублевій— Т № 2544 і 10-рублевій — О № 922.
У наступні роки це товариство стало існувати як незалежна громадська організація під назвою «Благовіщенське товариство тверезості «Алкоголь — отрута». Гасло суспільства надруковане, як і в попередньому випуску, із зовнішньої сторони рамки, що оточує текст лицьового боку грошового знаку: «Сила народу лише в тих, хто тверезий, працьовитий і чесний». Рамка утворена простою товстою лінією. Як і на бонах першого випуску, текст друкарський: на лицьовій стороні — «Алкоголь — отрута», рядок відділений тонкою прямою лінією; далі — «Талонна марка їдальні Благовіщенського т-ва тверезості на 20 к. золотом. Управління т-ва». Номінали обчислювалися вже в золотому стані, що відображало стан грошового ринку на Далекому Сході в цей період. Текст поданий за новим правописом. На зворотному боці в простій тристоронній рамці вертикальний напис «Талон марки приймається у всіх їдальнях т-ва тверезості тільки на сплату за страви і чай на відповідну суму».
Як і в першому випуску, бони цього Товариства використовувались в цілому ряді їдалень і були в обігу серед населення не тільки протягом дня, а, як і державні випуски, використовувалися в залежності від необхідності тривалий час.
На лицьовій стороні бони мали відбиток того ж друку, що і в попередньому випуску. Але зустрічаються екземпляри і без друку (10 коп., 20 коп., 10 руб.). Причому бони номіналами в 10 коп. і 10 руб. нам відомі тільки без друку. Найімовірніше, це — незакінчені бони, що не потрапили в обіг.
Другий випуск друкувався на аркушах паперу різного кольору, які перфорувались, як поштові марки. Але оскільки всі бони мають по два рівних краї і по два перфорованих, то можна припустити, що лист містив лише чотири бони одного номіналу. 5-копійчані бони надруковані на аркушах світло-синього цупкого гладкого паперу (розмір 40х60 мм), 10-копійчані — на червоно-сірому щільному шорсткому папері (42х60 мм), 20-копійчані — на рожевому щільному шорсткому папері (40x65 і 42х6I мм) . Розміри бон змінюються в залежності від розмірів полів листа, на якому вони були надруковані.
«Книга замість горілки»
16 лютого 1928 року в Москві в Колонному залі зібралися ентузіасти Товариства боротьби з алкоголізмом (ТБЗА), яке остаточно було оформлено 29-30 листопада. Товариство відразу ж розгортає активну роботу. Ними з липня 1928 року видається журнал «Тверезість і культура», який проводить на своїх сторінках бойову протиалкогольну пропаганду. Уже в перший рік існування Товариства було створено понад 150 місцевих його відділень, що налічували 200 тисяч членів.
У 1929 році разом з Держвидавом Товариство організувало поширення квитків 1-ї безпрограшної лотереї «Книга замість горілки». Вартість квитка 30 коп. Лотерея відбулася в жовтні 1930 року. Учасник лотереї міг виграти як окремі книги, так і цілі бібліотечки художньої та спеціальної літератури. У 1931 році журнал Товариства отримав назву «За новий побут».
22 квітня 1932 року народним комісаром фінансів СРСР було затверджено положення про 2-гу Всеросійську книжкову лотерею «За новий побут». Її проводило Товариство боротьби з алкоголізмом спільно з книготоргівельним об'єднанням і видавництвом «Селянська газета».
Малюнок квитків першої лотереї був повторений на квитках 2-ї лотереї в лівому верхньому кутку у вигляді значка Товариства боротьби з алкоголізмом. Було випущено 6 мільйонів квиткків номіналом 50 копійок. Лотерея розігрувалася в двотижневий термін після реалізації всіх квитків. Було реалізовано 1 634 700 виграшів на суму 1 998 000 рублів, тобто 1 виграш від 75 копійок до 250 рублів на 3,5 квитка.
Виграшами служили книги, підручники, плакати, ноти, альбоми, портрети. Виграші на суму від 100 до 250 рублів можна було обміняти згідно зі спеціально оголошеного в тиражних таблицях списку на путівки в будинок відпочинку і на екскурсії, музичні інструменти, радіоапаратуру. Виграші видавалися протягом 6 місяців.
За В. Рахілиним, «Радянський колекціонер», №26, с.157 - 163