Нагородні знаки по всьому світу виступають символами держави на рівні з Прапором, Гербом і Гімном. Проте, історія знає випадки, коли в окремих країнах нагороди втрачали свою значущість та сприймалися як «пережитки минулого». До чого це призводило, розглянемо на прикладі США, Франції та Ізраїлю.
Досвід США
18 березня 1776-го, ще до прийняття Декларації незалежності, Дж.Адамс, видатний представник патріотичного табору, запропонував від імені конгресу оголосити Дж.Вашингтону подяку «за мудрі та рішучі дії під час облоги й взяття Бостона» й на згадку про цю подію викарбувати золоту медаль. Однак, ескізи і проект не були затверджені представниками конгресу, оскільки на той час державні керманичі не усвідомлювали ролі нагород в державних масштабах. Аргументом проти медалі на згадку про Декларацію Незалежності було те що, виокремлення окремих громадян суперечить принципам демократії і рівності усіх громадян.
Та необхідність моральних стимулів для громадян в державній системі була оцінена незабаром. Через шість років, у 1782 році Джордж Вашингтон все ж запровадив нагороду. Солдатам пришивали на мундир, ліворуч, зображення серця з «пурпурної тканини або шовку». Незвичайні форма і матеріали були використані навмисно задля того, щоби вирізнятися з-поміж звичних англійських орденів. Адже американське суспільство пов‘язувало поняття «орден» із англійським пануванням.
На сьогодні збереглося лише два зразки «Пурпурного серця».
Запровадженою Дж.Вашингтоном нагородою мали нагороджуватися не лише за звитяги, але і за «надзвичайну вірність та будь-які важливі послуги». Медаль отримала назву «Пурпурне серце». Проте, після закінчення війни, медаль була забута. На сьогодні збереглося лише два зразки «Пурпурного серця». Хоча медаль «Пурпурне серце» була відновлена з нагоди 220-річчя з дня народження Дж.Вашингтона у 1932 році.
Дивитися розділ «Фалеристика» на UNC.UA
У 1783 році Дж.Вашингтон здійснив ще одну спробу започаткувати нагороду. Було засновано орден Святого Цинцинната. Та орден спіткала ще сумніша доля, аніж медаль «Пурпурне серце». Значення орденів для американського суспільства все ще мало «англійський» присмак та не приймалося республіканцями. Тому, хоча відзнака і була запроваджена, громадськість домоглася скасування нагороди.
Така «безнагородна» ситуація тривала ще майже 80 років. І навіть війна 1812–1814 років, що закінчилася важкою перемогою американців, не залишила «нагородного сліду» в історії США. Лише події громадянської війни, яка почалася 1861 року, змінили погляд державотворців і суспільства на необхідність відзнак. 12 липня 1862 року був підписаний закон, що започатковував медаль Пошани, яка вручалася за звитягу, і з якої й бере початок оригінальна й багата система нагород США.
Досвід Франції
14 липня 1789-го, разом з усім, що у Франції називають Ancien regime – «Старий порядок», у вирі революції канули в Лету й нагороди Франції. Спроба залишити хоча б одну з них – «Військову відзнаку» (її з 1 січня 1791 року присвоювали замість орденів св. Людовика і «Військових заслуг») – зазнала краху. Орден скасували 15 жовтня 1792-го як контрреволюційний!
Слідуючи американському прикладу, конвент вважав неможливим навіть започаткування нової нагороди – знака «Національна вдячність». В обох країнах відзнаки зараховували до атрибутів, що порушують принципи загальної рівності. Революційні погляди були такими суворими, що навіть більшість учасників штурму Бастилії вже за рік після цієї події відмовлялися визнавати відзнаку. Тому революційний уряд змушений був вилучити раніше видані нагороди.
В обох країнах відзнаки зараховували до атрибутів, що порушують принципи загальної рівності.
Проте, компроміс все ж був необхідним, і тому з‘являлися інші відзнаки. Приміром, лейтенанта Бертеша, який врятував генерала, заохотили тим, що його голову увінчали вінком із дубового листя. Хоча така відзнака хоробрості була рідкістю, бо декрет Національного конвенту від 27 серпня 1793-го встановив один привілей для воїнів – підвищення по службі.
Лише у 1799 році Директорія Франції започаткувала нагороди для військових. Бійцям сухопутних військ вручалась іменна холодна й вогнепальна зброя. Натомість моряки отримували нагороду у вигляді нагрудного знаку – «Почесної абордажної сокири».
Впровадження цих нагород сприяло адаптації суспільної та управлінської свідомості до нагородних знаків як відзнак за заслуги перед державою. В подальшому 11 липня 1804-го було засновано орден Почесного легіону, ідеологом і творцем якого був Наполеон I. Престижність і пошану орден здобув швидко, і тому його не ризикнув навіть Людовик XVIII: він лише прибрав з аверсу профіль Бонапарта. Сьогодні це орден, без якого не можливо уявити нагородну систему Франції загалом.
Досвід Ізраїлю
Під час Війни за незалежність 1947–1949 років в Ізраїлі нагород не було – патріотизм громадян, які втілили вікову мрію євреїв про свою державу, був таким високим, що відзнаки вважали не потрібними. Єдиною формою нагородження був цалаш – «відзначення в наказі», для засвідчення якого згодом почали вручати «Почесну грамоту».
Звання «Герой Ізраїля» було присвоєно лише 12 особам у 1949 році. Це звання було впроваджено одноразово 17 липня 1949 року. У наступні десятиліття нових відзнак не впроваджувалося. Більше того, така політика підтримувалась самим офіцерами.
Єдиною формою нагородження був цалаш – «відзначення в наказі», для засвідчення якого згодом почали вручати «Почесну грамоту».
Однак після Шестиденної війни, коли стало зрозуміло, що країна вступає в затяжний військовий конфлікт, до голосу професіоналів, які розуміли важливу роль моральних стимулів, довелося прислухатися. 1970-го Кнесет ухвалив «Закон про нагороди», відповідно до якого започаткували три медалі: «За героїзм», «За відвагу» і «За відзнаку».
Примітним і нетиповим для інших країн є те, що в Ізраїлі немає жодного офіцера у званні вище полковника, який отримав би нагороду. Та й полковникам вручали відзнаки лише п’ять разів, усі – під час війни 1973 року.
1972-го Кнесет ухвалив «Закон про нагороди для Поліції Ізраїля та Служби тюрем», яким започаткував ще п’ять медалей.
Попри простий і строгий дизайн нагород, їх авторитет для народу Ізраїля дуже високий.
Більше інформації про нагороди та їх виготовлення – на сайті ВТО ОРДЕН