Марка – це один із атрибутів державності, це візитівка держави і тих процесів, які на її території відбуваються.
Проте нерідко буває, коли поштові марки, виконуючи свої функції, не є державними, а випускаються місцевими органами влади. Наразі, наприклад, такі марки випускають на території Гібралтару (володіння Великої Британії) і вони, між іншим, природно виконують свою функцію (про що свідчать франтовані конверти).
Українські недержавні марки
Українські недержавні марки незвичайні. Їх випускали з 1900 року, коли Української держави ще не було, і виконували вони функцію «патріотичної пропаганди», адже «кожна держава має свою марку».
Особливо варта уваги таборова пошта. Ці марки – це, можна сказати, туга за батьківщиною, оскільки функціонували ці марки у таборах, зокрема Ді-Пі (від англійського: Displaсed Persons – переміщені особи). У цих таборах перебували українці, колишні невільники примусової праці, утікачі й полонені, що після закічення Другої світової війни опинились на Заході і не бажали у примусовому порядку повертатись до Радянського Союзу.
Окрім Ді-Пі, майже 10 тисяч українців – старшин і вояків Першої Української дивізії Української національної армії – опинилися в Італії, в таборі особливого призначення на узбережжі Адріатичного моря, поблизу одного з найбільш курортних міст Європи – Ріміні. Тимчасовий табір розміщувався на території знищеного союзною авіацією військового аеродрому. Дякуючи Папі Римському, який зайняв тверду позицію, радянська влада не отримала полонених «як фашистів». Уявіть собі, яка б за такого статусу, їх чекала доля. «Рімінці» відносно вільно почувалися у поселеннях: спорудили церкву, театр, майстерні, школу.
Дякуючи Папі Римському, який зайняв тверду позицію, радянська влада не отримала полонених «як фашистів».
Гурток «Український Філателіст»
Відповідно, діяла й пошта, яка за межами табору не визнавалась. Але вже тоді місцеві філателісти (й італійці, зокрема) колекціонували таборові марки. У межах табору діяв гурток «Український Філателіст» у кількості 134 осіб.
Дивіться розділ «Філателія» на UNC.UA
19 серпня 1946 року надрукували перші чотири таборові марки та блок. У листопаді того ж року про них схвально писали філателістичні видання – італійський щомісячник «Іль Франкоболльо» та англійський тижневик «Стемп-Коллектінг». Всього в Ріміні, до закриття табору в червні 1947 року, було видано 28 марок і блок з номаналами у шагах, гривнях і лірах, 12 листівок та виготовлено два штемпелі.
Активне листування «рімінців» зі своїми земляками в численних таборах Ді-Пі сприяло появі українськи марок також на півдні західної зони окупації в Регенбурзі, Байройті, Новому Ульмі та Ульмі над Дунаєм.
Всього в Ріміні, до закриття табору в червні 1947 року, було видано 28 марок і блок з номаналами у шагах, гривнях і лірах
Я був 2 роки тому у Ватикані, цікавився, чи є хоч хтось із тих рімінців, які отримали клерикальну освіту й осіли там. Казали, що є в живих один із них і йому трохи за 90. Проте, я так і не зустрів його.
Хотілося б, щоб про українські недержавні марки писали детальні дослідження, наприклад, у кандидатських дисертаціях. Це неоціненний скарб для історії української держави та культури.