Про Український Військово-Історичний Музей
Засновник Українського Військово-Історичного Музею Анатолій Шумський розповідає про заснування і перспективи розвитку організації
Всеукраїнську громадську організацію «Український Військово-історичний музей» зареєстровано ще в 2011 році. Мета музею – реставрація та уніфікація ретро техніки. Починали ми з військової техніки, вантажівок, БТР й навіть танків, часів Першої та Другої світових воєн. А потім почали збирати й цивільну техніку, ретро автомобілі, мотоцикли, спецтехніку. Проте, у володінні музею є не тільки автомобільна техніка, але й інші старовинні артефакти. Адже до нашої технічної історії належать як радіостанції й таксофони, так і специфічний одяг та атрибутика.
Музей має велику кількість експонатів, але нажаль не має місця для її представлення. Вже багато років ми шукаємо локацію для виставлення колекції УВІМ і сподіваємося, що вже скоро знайдемо! Зараз ми представляємо експонати в рамках ретро фестивалів, це змінні локації, раніше брали участь у військово-історичних парадах та військових демонстраціях, які останні 7 років їх уже не проводять. Раніше наш музей був «автобатом» для парадів, тобто базою, що забезпечувала військовою технікою такі заходи. Із відомих усім екземплярів різноманітної техніки можемо навести деякі приклади наших експонатів таких як ГАЗ-67 (радянській "Вілліс") ГАЗ-АА «полуторка», військова вантажівка ЗІС-5 («Захар»), німецька вантажівка часів Другої світової війні Opel Blitz, американський позашляховик-амфібія FORD GPA, різнокаліберні протитанкові та дивізіонні гармати, та ще більше 100 різноманітних транспортних засобів, включаючи важку броньовану техніку, спеціалізовані водні транспортні засоби та авіатехніку! Також, в колекції музею є чимало цивільної автомобільної техніки, різноманітної зброї та уніформи. На сьогоднішній день невелика частина експонатів з колекції УВІМ представлена в київському Політехнічному музеї при КПІ та в запорізькому технічному музеї «Фаетон».
Спецтехніку шукали через УкрМаш, УкрСпецЕкспорт та інші компанії, що займалися продажом демілітаризованих транспортних засобів. Таку техніку часто просто збували на металолом. В свою чергу ми вихоплювали цінні екземпляри, фактично рятуючи їх від знищення. Окрім купівлі демілітаризованої техніки та інших транспортних засобів, які ми відносимо до історичних, також оплати за транспортування техніки до реставраційних майстерень, де техніка проходить процес відновлення та реставрації (що потребує чималих коштів), необхідно ще й доглядати за такою технікою для її збереження. Але для нас це більше історія про інвестування, аніж про прибуток. Люди часто запитують: «А нащо це вам потрібно?» Я й сам часто задаю собі таке питання і однозначної відповіді не маю. «Усі займаються бізнесом, а ми займаємося збереженням історії».
Техніка відновлюється в декількох майстернях, що на професійній основі займаються реставрацією ретро техніки, в різних куточках України. Процес реставрації відбувається тільки в професійних, перевірених часом майстернях, які належать нашим довіреним друзям та партнерам. Так як реставрація однієї одиниці техніки займає часто більше року (в залежності від рідкісності моделі, наявності запчастин та ін.), то на сьогоднішній день в моїй колекції з наявної техніки на реставрацію - не на один десяток років.
Звісно, Революція Гідності та війна з Росією внесли свої корективи в існування музею, змінилося ставлення до військової тематики. Нажаль, державна підтримка організацій, які займаються збереженням та демонстрацією військової техніки суттєво зменшилася. Саме тому для нас критичною є задача щодо привернення уваги спільноти до нашої технічної спадщини, яка є важливої частиною української культури. В тому числі з такою метою був створений Український автомобільний клуб – організація, що опікується ретро автомобільною технікою і про який мої колеги розкажуть у наступному блозі.
Зараз наша колекція розподілена по всій країні – в Києві, Житомирі, Одесі, Чернігові, Запоріжжі та інших містах. Є декілька чудових ідей, яким чином можна було б організувати постійну музейну експозицію в Києві. Техніка невеликого розміру ідеально би вмістилася в старому трамвайному депо, будівля якого сама по собі - пам’ятка архітектури. А для експозиції великогабаритної техніки потрібна простора, зелена локація. Наприклад, в парку Дружби Народів, було б непогано!
Нам важливо створити не просто “мертвий музей” зі статичною виставкою, а інтерактивну платформу з діючою технікою, в форматі якої відвідувачі матимуть можливість сісти за кермо апарату, якому понад півстоліття. Це особливо важливо для дітей, які легко втрачають увагу і яким цікаво в прямому сенсі доторкнутися до історії. Як батько чотирьох дітей й одночасно колекціонер, я точно знаю, як їх захопити![1]
Окрім створення інтерактивного музею, у наших планах також проведення освітніх заходів, для розповсюдження інформації про історію техніки, її значущості, на широку аудиторію. Було би правильніше та логічніше це реалізувати на базі сучасного, інтерактивного музею, у автентичних аудиторіях, конференц-залах і з фахівцями в різних відповідних сферах, які зможуть на реальних експонатах закріпити теорію. Це особливо важливо для дітей та молоді, адже молодші покоління, нажаль, практично не проінформовані про нашу технічну та автомобільну історію.
Ми сподіваємось, що влада матиме більше любові та інтересу до історії та нашої технічної спадщини та почне активніше сприяти розвитку УВІМ ті інших подібних музеїв. Оскільки організація у нас неприбуткова, без підтримки міста утримувати необхідну для музею територію непросто. Соціально значущий проєкт потребує соціального підходу. Маємо надію, що невдовзі ми зможемо вирішити питання соціальної підтримки для того, аби в Києві з’явилася необхідна локація для створення на її базі інтерактивного музею УВІМ, на благо розвитку української культури!