Після повернення з Буковини, де просидів майже півроку, копаючи трипільців і фінальну бронзу, довго без діла я не сидів. У Києві я вирішив утілити в життя свою давню ідею і пішов працювати на Поділ.
Копати Русь мені до цього не доводилося, тож у передчутті чогось новенького я пірнув у хвіртку однієї з жерстяних огорож, які часто трапляються у найдавнішій частині Києва. Перехожі навіть не здогадуються, що за цими огорожами з кількаметрової глибини на поверхню дістається їхнє тисячолітнє минуле. Тож часто з вулиці в розкоп прилітають стаканчики з-під кави, недопалки та інше сміття, яке декому ліньки донести до урни. Утім, повернемось до археології.
Тож часто з вулиці в розкоп прилітають стаканчики з-під кави, недопалки та інше сміття, яке декому ліньки донести до урни.
Стратиграфію Подолу можна порівняти із тортом, а материк, який узагалі мало хто бачив, із самого початку був об’єктом жартів київських археологів.
Архітектурно-археологічна експедиція Інституту археології НАН України (або просто ААЕ) розпочалася у 1985 році і має на меті дослідження монументальних архітектурних пам’яток на території історичного ядра Києва. Експедиція працює одночасно на багатьох ділянках від найбільш віддалених околиць давнього Києва – Біла Церква (літописний Юр’їв), Васильків (літописний Василів), Феофанія – і до історичного центру. У її рамках досліджувалися Успенський собор Києво-Печерської Лаври, церква Спаса на Берестові, Софія Київська, Михайлівський Золотоверхий собор, Десятинна церква, Кирилівська церква та багато інших пам’яток архітектурної та культурної спадщини Києва. Окрім цього, експедиція виконує охоронно-рятівну фунцію, працюючи на ділянках, призначених під забудову. З однієї з таких ділянок і почалася моя робота в ААЕ.
Окрім цього, експедиція виконує охоронно-рятівну фунцію, працюючи на ділянках, призначених під забудову. З однієї з таких ділянок і почалася моя робота в ААЕ.
Вулиця Сагайдачного, 18. Величезний котлован із надпотужним культурним шаром, який сягає ХІ століття, до якого археологи продираються крізь прошарки і об’єкти пізніших часів, включаючи радянське сміття. Стратиграфію Подолу можна порівняти із тортом, а материк, який узагалі мало хто бачив, із самого початку був об’єктом жартів київських археологів. Інколи докопатися до нього взагалі немає можливості, адже на певній глибині з землі починає точитися вода (дається взнаки близькість Дніпра). Пісок і глина чергуються відповідно до історичного руху ріки. Утім, варто сказати, що специфіка ґрунтів сприяє ідеальному збереженню археологічних об’єктів, зокрема дерев’яних конструкцій і кістяків.
Дивитися розділ "Старовинні документи" на UNC.UA
До речі, про кістяки. Одразу в перший день на розкопі я натрапив на давньоруське поховання. Жодного інвентарю в ньому знайдено не було, але череп небіжчика був покладений на плінфу (цеглину), що могло символізувати аскетичний образ життя небіжчика. Як виявилося, це – не перше поховання на відносно невеликій площі розкопу, що дає підстави вважати місце кладовищем. Як уже було сказано, кістяки мають ідеальну збереженість і наразі чекають на подальші дослідження у стінах камеральної лабораторії.
Крім того, цікаво було вибирати яму ХVІІІ століття. Були знайдені чисельні фрагменти кераміки, у тому числі кольорової полив’яної, багато кісток свійської худоби; з металевих предметів – мідна монета, залізний ніж, вістря стріли та інше.
Київський Поділ приховує надзвичайно багато таємниць. Архітектурно-археологічна експедиція працює вже більше тридцяти років, і науковці регулярно здійснюють відкриття, які допомагають ще повніше і ще детальніше відтворити картину життя стародавнього Києва.