Телефонує мені якось директорка магазину філателістичного на Старокиївській, й каже:
- Валерій Леонтійович, ви взяли у нас 20 чи 30 конвертів, так поверніть.
- А чого? – питаю.
- Так там помилка… – і тут ви розумієте, що радості моїй немає меж. - Ми вам інших дамо. У нас вилучили їх.
- Так я не можу, уже підписав усі. – відповів я й не повернув конвертів, на яких замість «125 років від дня народження Ігоря Стравінського», зазначено «100».
На це було дві причини, перша — частину конвертів я й справді підписав, а друга — хто з філателістів такий скарб віддасть?
Кожна помилка на конверті чи марці – це збуджуюча філателістична подія. Їй присвячують дослідження й публікації, вона є бажаною рідкістю. Якщо вона стає визнаним різновидом, то навіки заноситься в каталоги, а якщо ні, то може нагадати про себе через десятки років. Помилки у марках явище рідкісне, оскільки над її створенням працює чимало фахівців, а згодом марки піддаються ретельному контролю уже працівниками пошти. Але уникнути помилок не вдається, до того ж поштарі зачасту не знають всіх деталей марки, та й зараз поширене автоматичне штемпелювання конвертів.
Буває, що помилки створюють спеціально, аби потім продати марки за тисячі доларів, тому «штучні помилки» намагаються не визнавати. Але на ринку постійно трапляються колекціонери, що не в змозі стояти перед придбанням аномалії, навіть сумнівного походження. Наприклад, приховано винесений (вивезений) із території комбінату поліграфічний брак чи продукцію, яку свідомо позбавили якоїсь операції виробництва (наприклад, нанесення однієї з фарб чи перфорації).
Бували ситуації, коли мені траплялися марки без номіналу. Якось я заходжу до поштампту зі звичним питанням «що у вас нового?», а мені у відповідь:
- Та марка без номіналу. – А марка без номіналу, як ви розумієте для філателіста – розрив серця. Це дуже рідко зустрічається і саме вони є достатньо прибутковими.
- Та ні, то ви певно купон* маєте, – відповідаю і дивлюся уважніше – це таки марка, - А у вас багато їх?
- Та багато. От правда був Звіздар, то взяв трохи — а це ж мій знайомий, доктор наук, астроном, Криводубський Валерій. Я туди-сюди, та треба грошей, а це була криза, 97-ий рік, грошей немає. Побіг додому. Прибігаю, а працівниця пошти мені.
- А Звіздар вернувся. Але йому не віддала, я ж вам обіцяла.
Дякуючи цьому я отримав ці марки. Хоч і не знав їхньої цінності, може таких багато насправді.
Інтерес до різновидів та помилок згасає, коли є їх велика кількість, що обумовлено проблемами виробництва в часи соціальних потрясінь – війн, економічних криз, революцій. Коли ж вимоги до державних знаків поштової оплати, як то в стабільних розвинених правових країнах світу, перебуває на належному рівні, помилки трапляються рідше і вилучаються разі чого швидше. Вони викликають менше суперечок і є одним із стимулів колекціонування марок.
*Купон – інформаційно-художня «автономна», без номіналу, частина марки, як правило, віддалена від неї перфорацією.