Київський філателіст та стемп-дилер Віктор Щербак про особливості поштових марок у період становлення незалежності України.
У 1993 році, коли свої знаки поштової оплати ще не існували, в Україні були випущені провізорії. Це слово французьке, і в перекладі означає – тимчасові. В той час в Україні не було своїх марок, тобто в державі не існувало марок у достатній кількості, щоби районні центри, сільські пошти, словом, всі регіони України забезпечити марками. Тому Міністерство зв‘язку дало дозвіл на друкування тимчасових марок. Але це не марки, це, радше сказати, наліпки на папері.
Тому Міністерство зв‘язку дало дозвіл на друкування тимчасових марок. Але це не марки, це, радше сказати, наліпки на папері.
Чому став можливим такий феномен? Це не пов‘язано ні з фінансами, ні з ресурсами, ні з потужностями. Це пов‘язано з тим, що сталася подія, якої ніхто не очікував, – проголошення незалежності України. Заздалегідь ніхто до цього не готувався, і тим паче не готував пошту і поштову продукцію. Тому готових марок не могло бути a-priori.
Офіційною ж філателістичною продукцією у цей час були наддруки нового герба і нового номіналу на старих радянських марках. Випускалися вони на пасках в різних номіналах. Це дуже цікавий період у філателії, оскільки зламний в історичному масштабі, а ще, що головне, дуже короткий. Тривав цей період усього два роки.
В період провізоріїв, їх випускала кожна область, кожний район. Були провізорії не лише на пасках, але і у вигляді звичайних наддруків. Особливу цікавість для колекціонера в цьому періоді становить саме різноманіття. Оскільки зібрати в повноцінну колекцію усі провізорії дуже складно. Лише уявіть, Лохвиця, Чернігів та ще будь-яке місто чи смт по всій території України мали право випускати свої провізорії.
Читати ще Спеціальні штемпелі і їх особливості
...зібрати в повноцінну колекцію усі провізорії дуже складно. Лише уявіть, Лохвиця, Чернігів та ще будь-яке місто чи смт по всій території України мали право випускати свої провізорії.
Сюжетів на так званих тимчасових марках, як правило, не було ніяких, окрім номіналу. Хоча трапляються окремі сюжетні зразки того часу, наприклад, на Закарпатті. Сюжети у них були переважно зоологічні і досить примітивні, оскільки все одно друкувалися на звичайних папірцях. В основному провізорії були монохромні.
Ці ж провізорії йшли і за кордон. Нічим особливим від внутрішніх марок-папірців вони не відрізнялися, окрім, безпосередньо, номіналу.
Дозвіл на місцях друкувати знаки поштової оплати створив унікальний період в історії української філателії. В той час траплялися геть курйозні випадки. Наприклад, вкладиші від жуйок ліпили на конверт, і без заперечень таке відправлення проходило через пошту. Або людина могла зробити собі з картоплі якусь печатку, поставити її на конверт – й відправити. І такий лист пошта пересилала...
Дивіться розділ «Філателія» на UNC.UA
Проконтролювати справжність поштових відправлень ніяким чином не можна було. І багато умільців цим скористалося. Друкували марки, щоб не збрехати, всі, хто мав лише якийсь принтер. Друкували і надруки, і повноцінні папірці-провізорії. І таким «кустарним» чином була створена нереальна кількість марок. Звичайно, вони були неофіційні, так звана народна творчість, але побутувала вона дуже широко, і пошту легко проходила.
Наприклад, вкладиші від жуйок ліпили на конверт, і без заперечень таке відправлення проходило через пошту.
Як би там не було, але колекціонери саморобних провізорій теж траплялися. Наприклад, у мене був респондент у Івано-Франківську, який як раз збирав ці «фантастичні» випуски часу 1993-1995 років. При чому, попри складність періоду, є досить дорогі екземпляри. Наприклад, Івано-Франківські 4 марки-наліпки із того часу разом багатого вартують. Колись я мав таку колекцію. І відомий філателіст Віктор Могильний, який в той час випускав власним коштом філателістичний вісник, приїздив до мене по наочний матеріал для своїх публікацій.
Після 1995 року з‘явилася можливість друкувати офіційні українські марки, і період провізоріїв згас. Сьогодні екземпляри офіційних провізорій дістати дуже важко, майже неможливо. Екземплярів «народної творчості» – безліч, а офіційних випусків провізорій – замало. Особливо, важко їх знайти на конвертах, офіційно погашені.
Проте Україна в цьому досвіді не одна, і це не наш власний винахід. Багато країн у певний історичний період вводили в обіг провізорії. Наприклад, Німеччина мала такий період, гіперінфляційний, коли поштову продукцію друкували на марках різних регіонів – Баварії абощо, і номінал їх вимірявся у мільйонах. Звичайно, такий же феномен побутував в усіх країнах колишнього Радянського Союзу, після його розпаду. Латвія і Казахстан робили наддруки, а Молдова, як і ми, випускала папірці-марки.