Що може бути цікавішим за археологію? Хіба що археологія підводна. Безперечно, вона потребує, окрім наукових пізнань, неабияких дайверських навичок. І, звісно, надзвичайно дорогого обладнання. Тому дана галузь археології дуже вузька, і в нашій країні відносно небагато науковців займаються цією справою. Після окупації Кримського півострова ситуація й узагалі стала дуже складною, адже найцікавіші пам'ятки, поглинуті водою, знаходяться саме там. Про одну з таких пам'яток і йтиметься далі.
Протягом століть учені шукали напівміфічну Атлантиду, що відома ще з часів Платона та античних істориків. Серед численних припущень, де вона могла знаходитися, фігурувала – і не в останню чергу – чорноморська (у наукових колах – циркумпонтійська) гіпотеза.
У 6 тис. до н.е. Середземне море прорвало Босфорську протоку, внаслідок чого рівень Чорного моря катастрофічно піднявся (більш ніж на 60 метрів!). Звісно, на дні Чорного моря могло опинитися усе, що завгодно; ці питання нехай розв'язують археологи майбутнього. А нам, як кажуть, своє робити.
У 1982 році тоді ще школяр Олексій Куликов, гуляючи берегом біля селища Набережне, знайшов 150 античних монет і багато інших предметів тієї доби. Розкопки не забарилися. Так було знайдене античне портове місто Акра (6 ст. до н.е – 4 ст. н.е), більша частина якого ще на зорі нашої ери майже повністю опинилася під водою. До слова, згодом Олексій Куликов сам став археологом і навіть взяв безпосередню участь у дослідженнях городища.
Акру дотепно й небезпідставно називають «Кримською Атлантидою», адже на глибині від 4 до 7 м збереглися захисні мури, башти і міські споруди. Цікавий об'єкт було знайдено в 1983 року – античний колодязь, на дні якого лежали 7 цілих гераклейських амфор, датованих 4 ст. до н.е., велика кількість фрагментів чорнолакової кераміки, свинцеві деталі якоря, а також вироби з дерева. Науковці вважають, що колодязь було викопано 2500 років тому, а коли вода в ньому зникла, він почав використовуватися як смітник.
Підводні розкопки Акри ведуться й зараз, після окупації Криму Росією. З точки зору українського законодавства вони не є законними, адже дозвіл на археологічні дослідження (так званий відкритий лист) має видаватися лише в Києві. Утім, відкриття тривають, зокрема у 2015 році знайшли шедевр боспорського ювелірного мистецтва – золоту сережку у вигляді левової голови. Усього таких сережок знайдено менше двох десятків, частина їх зберігається в Ермітажі, а деякі – у самому Луврі. Також під водою збереглися дерев'яні конструкції для укріплення споруд перед наступом води, адже рівень Чорного моря невпинно зростав. Жителі Акри поступово перебиралися на узвишшя, а коли вже не стало куди перебиратися, змушені були покинути місто.
Така сумна доля спіткала «Кримську Атлантиду» у 4 ст. н.е. У 2011 році мені пощастило познайомитися з дослідниками Акри безпосередньо на місці проведення розкопок. І навіть пірнути в море, щоб на власні очі побачити залишки городища площею понад 3 гектари – мури, кам'яні кладки, фрагменти кераміки, що лежать просто на морському дні.
Захоплює те, скільки ще таємниць зберігає Чорне море. Не виключено, що десь там – і справжня земля атлантів. Але навіть якщо це просто красива легенда, нам нема чого перейматися. Бо маємо свою власну, абсолютно реальну Атлантиду – Кримську.