І знову про скарби. Щоправда, цього разу – не українські. Перемістимось ненадовго у Францію, де наприкінці травня, в ході археологічних розвідок поблизу абатства Сен-Венін (місто Діжон), співробітники Національного інституту превентивних археологічних досліджень INRAP знайшли 34 золотих та срібних монети, заховані в долівці кам’яного будинку.
Будинок було збудовано наприкінці XV – початку XVI століття. Серед 34 монет, що датуються XV століттям, було 10 золотих та 24 срібних. Вони знаходилися в невеликій бронзовій скриньці, яка збереглася лише частково через корозію та пошкодження у ХХ столітті. Також у скриньці лежав золотий кулон, прикрашений білою та зеленою емаллю.
Корозія з’єднала монети в один брусок, втім реставраторам з INRAP вдалося відокремити й очистити їх у лабораторії. Науковці виявили, що всі монети датуються другою половиною XV століття й були викарбувані в Італії (Папські держави, Венеція, Феррара, Мілан) та у Священній Римській імперії (Савойя, Пфальц, Брабант). Найстаріша золота монета викарбувана у Брабанті між 1432 і 1467 роками, найновіша – золота монета папи Інокентія VІІІ (1484 – 1492). Стан монет свідчить про те, що їх було заховано ще до введення в обіг.
Стан монет свідчить про те, що їх було заховано ще до введення в обіг.
Дивитися розділ «Нумізматика» на UNC.UA
У діжонському скарбі домінують італійські монети, переважно – срібні монети з Мілана. Цікаво, що серед монет є лише одна власне французька – викарбувана королем Людовіком ХІ.
На думку експертів, скарб має неабияку нумізматичну цінність, оскільки деякі з представлених у ньому монет відомі лише в невеликій кількості екземплярів. Точні зображення правителів на цих монетах свідчать, особливо серед італійських князів, про сильну персоналізацію іконографії, частково успадковану від Римської імперії.
На думку експертів, скарб має неабияку нумізматичну цінність, оскільки деякі з представлених у ньому монет відомі лише в невеликій кількості екземплярів.
Кулон, що було знайдено у скарбі, – це весільний медальйон. Він являє собою два ініціали (D та V), з’єднані золотим шнуром. Це популярний тип прикраси для пізнього середньовіччя, він часто зустрічається у весільному портретному живописі. Характерно, що кулон, попри свою красу, зроблено не з дорогих матеріалів, які можна побачити на аристократичних портретах. Це свідчить про те, що власники скарбу хоч і були заможними, але до аристократичних кіл не належали. Найімовірніше, це були представники дрібного дворянства або буржуазії.
Характерно, що кулон, попри свою красу, зроблено не з дорогих матеріалів, які можна побачити на аристократичних портретах.
Стежачи за археологічними новинами з усього світу, не втомлююся дивуватися: регулярно хтось, десь, щось – та й знаходить. Повідомлення про скарби з різних куточків України і світу ледь не кожен день виринають у мережі. Але такі знахідки, в першу чергу, цінні не з матеріальної, і навіть не з естетичної точки зору. Вони рухають уперед археологічну та історичну науку – і в цьому головна їхня цінність.