5 липня Верховна Рада своєю постановою закликала Кабінет Міністрів заборонити будівельні роботи і створити на Поштовій площі музей. У зв’язку з цим громадська активістка і краєзнавиця Аннабелла Моріна оголосила про припинення двотижневого голодування проти забудови Поштової площі.
Унікальна археологічна пам’ятка, культурний шар якої охоплює період із XI по XVIII ст., була виявлена ще у 2015 році, під час початку будівництва підземного торговельно-розважального центру. Найцікавіше відкриття чекало на археологів на глибині 5 м. Це був давній квартал із центральною вулицею, кількома провулками й мінімум трьома садибами. Знайдений матеріал (монети, прикраси, княжі печатки, кераміка тощо) дав змогу датувати комплекс ХІ – ХІІ ст. н.е. Специфіка ґрунтів Подолу зумовила прекрасну збереженість пам’ятки, основним будівельним матеріалом якої було дерево. І абсолютно закономірно, що в наукових колах виникла ідея створення унікального підземного музею, де кожен відвідувач мав би можливість прогулятися давніми вуличками й відчути сповна атмосферу Києва домонгольської доби.
Укріплений спуск, що сполучав верхню терасу сучасної Поштової площі з берегом Дніпра
Ні для кого не секрет, що археологія – це наука, яка багатьом заважає. Так сталося й цього разу. Компанія-забудовник «Хенсфорд Україна», що має на меті звести на цьому місці ТРЦ, всіляко саботує роботу експедиції. І це при тому, що, за законом, повинна її фінансувати. Юридичних тонкощів, підводних каменів і різних незаконних махінацій у цій справі так багато, що музейна епопея триває вже четвертий рік. Її підсумком стало те, що 21 червня 2018 року столична влада ухвалила дуже сумнівне рішення, яке фактично розв’язало руки забудовникам і поставило хрест на музеї. На знак протесту Аннабелла Моріна оголосила голодування, яке тривало два тижні і спричинило її госпіталізацію 3 липня.
Не знаю, чи саме це спонукало Верховну Раду взяти питання під свій контроль, але 5 липня народні депутати все ж таки ухвалили рішення про внесення Поштової площі в державний реєстр нерухомих пам’яток і продовження археологічних розкопок. Моріна вважає це перемогою громадськості, але вона лише частково має рацію. Дійсно, будівництво ТРЦ буде призупинено. Але постанова Ради не вирішить проблем археологів. Експедиція потребує неабиякого фінансування, а реалізація такого масштабного проекту, як підземний музей – і взагалі колосальних грошей. Забудовник і надалі саботуватиме роботу науковців, у першу чергу – у фінансовому плані; сподіватися на іноземні інвестиції в умовах тотальної корупції – справа даремна. Тим часом, без належної музеєфікації об’єктів, пам’ятка буде поволі руйнуватися; бетонні конструкції, на яких тримається «стеля» розкопу, підмиватимуться ґрунтовими водами і з часом становитимуть реальну загрозу не лише для розкопаних старожитностей, а й для життя працівників експедиції.
Не хочеться бути песимістом, але наразі ситуація далеко не найкраща. Хоча те, що за вирішення цієї проблеми нарешті взялися на найвищому рівні ті, хто до цього систематично робив вигляд, що її не існує, вселяє хоч і примарну, але надію. Надію на те, що ми з вами колись зможемо прогулятися тими вуличками, якими гуляли наші предки тисячу років тому.