А тепер про веселе. Дослідники знайшли в Китаї найдавніше археологічне підтвердження куріння конопель (під курінням мається на увазі спалювання та вдихання отриманого диму).
Канабінол – продукт окислення активної речовини марихуани тетрагідроканабінола – було знайдено в похованнях віком 2500 років, в горах Паміру на північному сході Китаю. Імовірно, давні мешканці гір спалювали коноплю під час поховальних ритуалів. Попри те, що куріння люльок в Євразії набуло поширення після відкриття Америки, практика спалювання певних речовин і подальше вдихання отриманого диму існувала і в давнину.
Батьківщиною конопель є Тибетське плато, де, вони з’явилися майже 30 мільйонів років тому. Жителі Азії почали вживати конопляне насіння в їжу близько 10 тисяч років, а робити одяг із волокон цієї рослини – 5,5 тисяч років тому. Геродот у своїй «Історії», написаній близько 440 року до нашої ери, розповідає про скіфів, які палили насіння конопель під час очищувальних ритуалів і вдихали конопляний дим. Ось дуже «красномовна» цитата з цієї праці: «…насіння цих конопель беруть скіфи, потім залізають під вовняні тканини і сиплять насіння на розпечене каміння і насіння, падаючи на каміння, горить, димить і дає пару таку густу, що подібної до неї не буває в жодній еллінській паровій лазні. І скіфи, задоволені паровою лазнею, кричать радіючи…».
«…насіння цих конопель беруть скіфи, потім залізають під вовняні тканини і сиплять насіння на розпечене каміння і насіння, падаючи на каміння, горить, димить і дає пару таку густу, що подібної до неї не буває в жодній еллінській паровій лазні. І скіфи, задоволені паровою лазнею, кричать радіючи…».
Свідчення Геродота підтверджуються і археологічними доказами. В одному з курганів Пазиркінської культури, що існувала на Алтаї в VI-III століттях до нашої ери, дослідники знайшли обвуглене насіння дикої коноплі. Також археологи знаходили залишки коноплі у китайських похованнях періоду VIІІ- VI ст. до н.е. Висловлювалися припущення, що рослину використовували в медичних та ритуальних цілях. Втім, достовірних доказів куріння конопель давніми людьми досі не було.
Найдавніші свідчення були знайдені в похованнях зороастрійського могильника в містечку Цзірцзянкал на північному заході Китаю. Могильник було відкрито в 2013 році, датується він V століттям до нашої ери.
Дивитися розділ «Археологія» на UNC.UA
У похованнях знайдені рештки людей, частину з яких, імовірно, було принесено в жертву. Окрім цього, археологи знайшли численні дерев’яні артефакти, зокрема 10 вівтарів, які, судячи з усього, використовувалися як курильниці. У деяких із них залишилося обвуглене каміння.
За допомогою спектрального аналізу на більшості каменів і фрагментів вівтарів було виявлено канабінол. Саме це відкриття є першим археологічним доказом куріння конопель. На думку вчених, практика використання цієї рослини як психоактивної речовини бере початок у гірських районах Центральної Азії і далі через Великий Шовковий шлях поширюється на інші частини континенту.
На думку вчених, практика використання цієї рослини як психоактивної речовини бере початок у гірських районах Центральної Азії і далі через Великий Шовковий шлях поширюється на інші частини континенту.
Довгий і тернистий шлях подолала марихуана з часу відкриття її «цікавих» властивостей і до часткової або повної легалізації у низці сучасних країн. А ми завдяки археологам тепер знаємо, хто дав людству це знання.