Переглянути кілька аукціонів, поритися в книжках та інтернеті, мене змусив продаж копії однієї пробної монети на українському інтернет-аукціоні. Сам оригінал настільки рідкісний та цікавий, що сумніви про його існування не полишають й досі.
Отже, у березні 2008 року, на черговому аукціоні відомої нумізматичної фірми Кюнкер, виставили вельми цікавий лот: пробні 50 копійок 1943 року. Невелика залізна монета з гладким гуртом, діаметром
Дивитися розділ «Нумізматика» на UNC.UA
До слова, у часи НДР саме ця емблема найімовірніше лягла в основу оформлення дрібних монет зразка 1949 року.
Дивно, що лише за рік до аукціону світ дізнався про можливе існування таких грошей. Науковий співробітник берлінського мюнцкабінету Ельфе Банніке виявив та описав виконані в залізі проекти аверсу та реверсу обігової монети вартістю 50 копійок, датованої 1943 р. [3].
Відомо, що в часи німецької окупації Центральний емісійний банк «Україна», розташований у Рівному, в червні 1942 року розпочав випуск власних грошових знаків – карбованців 6-ти номіналів із позначеною датою випуску 10 березня 1942 р. [1].
Після 14 листопада 1942 р. для полегшення грошових операцій, в обіг ввели ще й одно- та 200-карбованцеві банкноти [1].
Одночасно, населення повинне було віддати рейхскомісаріату України всі радянські грошові знаки вартістю понад 5 рублів [2].
В подальшому, разом з радянськими дрібними грошима, в обігу були німецькі цинкові монети номіналом 1, 5 та 10 пфеннігів. Офіційний курс 10 рейхспфеннігів = 1 карбованець = 1 рубль [2].
Цілком логічно, що дані пробні гроші могли бути спробою рейхскомісаріату замінити обігову іноземну валюту власними дрібними монетами
Цілком логічно, що дані пробні гроші могли бути спробою рейхскомісаріату замінити обігову іноземну валюту власними дрібними монетами [2].
Як стверджують спеціалісти, з появою власних розмінних фракцій карбованця, окупаційній владі відкривався шлях до завершального етапу емісії. Звичайно, гітлерівці декларативно пообіцяли розмінну монету виготовити трохи пізніше, пояснюючи, що для цих цілей потрібні залізо, мідь та нікель, які зараз украй необхідні воєнній промисловості Німеччини для повноцінного оснащення Вермахту [1].
Однак, цьому, очевидно, перешкодило як стрімке падіння курсу окупаційного карбованця, яке настало відразу після розгрому німців під Сталінградом, так і подальший початок звільнення України Червоною армією. Тому цей план лишився не реалізованим.
За стартової ціни — 5 000 євро, «пробу» продали за 11 000.
Пройшло понад 10 років з моменту тих знакових торгів, але більше пробні монети рейхскомісаріату «Україна» не виставлялися на публічних аукціонах. Можливо, вже час «пошукати» дрібніші фракції окупаційних карбованців та готувати їх для продажу на нумізматичних майданчиках?
Пройшло понад 10 років з моменту тих знакових торгів, але більше пробні монети рейхскомісаріату «Україна» не виставлялися на публічних аукціонах.
Література:
1.Клименко О.О. Центральний емісійний банк «Україна» — важливий механізм Райху для експлуатації та пограбування окупованих територій у роки Другої світової війни / Клименко Олег Олександрович // Архіви України. — 2015. — №3. — С. 80—90.
2.KünkerAuktion 139 - Goldprügungen, RussischeMünzenundMedailleninGoldundSilber. DeutscheMünzenab 1871. // Osnabrük, 2008. – 297 p.
3.Sensationelle Probemuenze aufgetaucht // Muenzen und Papiergeld. — 2007. —№ 12. — P. 15—17.