Золото

Один з найбільш цінних благородних металів, що виконує в умовах товарного виробництва функцію загального еквівалента. Виражаючі вартість всіх інших товарів, золото набуває особливу споживчу вартість, стає грошима. В якості грошей золото виявилося найбільш придатним товаром тому, що воно має специфічні хімічні та фізичні властивості: одноріднісь, делимість, збереження, портативність та легко піддається обробці. Золото виконувало функції грошей ще за 1500 років до н. е. (в Китаї, Індії, Єгипті, Месопотамії та ін.). В VII ст. до н. е. почалося (в Лідії) карбування перших монет з золота. Однак золото не є основним монетним металом. У давнину, в середні століття і в новий час в цій же ролі виступали срібло і мідь. Розвиток країн, розширення світової торгівлі посилили попит на золото як на грошовий метал. Зростання світового видобутку золота і особливо надходження його в Європу з Америки, Австралії та Африки прискорили витіснення срібла, що знецінилося, і створили умови для переходу більшості країн в кінці XIX ст. до золотого монометалізму. Створення світового ринку розширило сферу обігу золота і зробило його світовими грошима. В період загальної кризи розвинених країн панівним стає паперово-грошовий обіг, і золото перестає виконувати функції засобу обігу і засобу платежу. Однак воно і далі є мірою вартості, зберігає своє значення як засіб утворення скарбів і як світові гроші, залишаючись базою грошової системи і засобом остаточних грошових розрахунків розвинених країн. Від розмірів запасу золота залежить значною мірою стійкість валют. Золото зберігається в якості золотого запасу в центральних банках держави, а для промислового споживання, виготовлення предметів розкоші і для приватної тезаврації купується і продається на спеціальних ринках золота. У країнах соціалізму золото є загальним еквівалентом вартості, одним із засобів забезпечення валюти і служить резервним фондом для міжнародних розрахунків.

Підготовлено за матеріалами 3-го видання Нумізматичного словника (Зварич В., Львів, 1979).