Гривна польская (марка)

Поряд з цим існувало ще чимало локальних польських гривень. Вагова перевага польської гривні позначалася зазвичай терміном pondus (вага), наприклад: marca ponderis cracoviensis, а рахункове (з XIV в.) - терміном numerus (число), наприклад: marca numeri Polonicalis. При цьому позначення "вага польська" (pondus Polonicale), або "гривня польська" (marca Polonicalis), вже з XIII ст. було рівнозначним позначенню "вага краківська" (pondus Cracoviensis), або "гривня краківська" (marca Cracoviensis). Польська гривня ділилася на менші частини: вярдунки (див. фертон), скойци. Одна польська гривня = 4 вярдунки = 24 скойци = 96 кварта. Коли в XIV ст. вага польської гривні стала дорівнювати близько 200 г і панівне місце в зверненні зайняли грошові монети (празькі гроші), виникло поняття польської лічильної гривні в 48 грошів. Ця грошово-лічильна одиниця (numerus polonicalis, pagamentum Polonicale або numerus Cracoviensis), що дорівнювала 48 грошам, набула поширення майже на всіх польських землях, а також в Галичині та на Волині під пануванням Польщі. Поряд з польською гривнею в 48 грошів з XIV ст. досить поширеною була лічильна одиниця копа, на яку йшло 60 грошів. Однак згодом при рахунку монет вийшла на перше місце нова грошово-лічильна одиниця - злотий польський, покладений в основу грошової системи за Сигізмунда I в 1526-1528 рр.

З 1650 р. вага польської гривні дорівнювала 201,86г. З XVIII ст. одиницею ваги коштовних металів стала кельнська марка в 233,8 г, покладена в основу карбування польських монет по реформі 1766р. і замінена в 1834р. російським фунтом в 409,5 г (на землях, що відійшли до Росії після поділів Польщі).

Підготовлено за матеріалами 3-го видання Нумізматичного словника (Зварич В., Львів, 1979).