Вагова, грошово-вагова і грошово-лічильна одиниця Стародавньої Русі та інших слов'янських земель. У Середній і Північній Європі називалася маркою. Назва грівна походить від прикраси із золота або срібла у вигляді обруча, яке носили на шиї (на "загривку"). Потім це слово набуло нового значення - стало відповідати певній кількості (вазі) цінного металу (гривня срібла - грошово-вагова одиниця). Оскільки ця кількість срібла могла складатися з певного числа однакових монет, виник рахунок їх на штуки. Гривня, що складається з певної кількості монет, називалася гривнею кун (грошово-рахункова одиниця). Гривня срібла (вагова) і гривня кун (лічильна) стали на Русі платіжно-грошовими поняттями. Спершу їх вага була однаковою. Але потім, внаслідок нестабільної ваги імпортованих монет, а також еволюції самої гривні як одиниці ваги, гривня срібла стала дорівнювати кільком гривням кун. У XII ст. гривня срібла (близько 204р.) за цінністю дорівнювала вже 4 гривням кун (1 гривня кун = близько 51 г). Гривня кун відповідала певній кількості платіжних одиниць (монет). В XI ст. гривня кун = 20 ногатам = 25 кунам = 50 резанам; в XII ст. гривня кун = 20 ногатам = 50 кунам (куна протягом століття зменшилась вдвічі).
Після припинення карбування давньоруських монет (див. златник, сребреник) і надходження зарубіжних монет основною формою грошового обігу на Русі стало ходіння великих "нерозмінних" злитків срібла, так званих монетних гривень. Цей період в історії російського грошового обігу (XII, XIII і частково XIV ст.) названий "безмонетним періодом". У Київській Русі з XI ст. в обігу були київські гривні шестикутної форми, вагою бл. 140-160 г, що служили одиницею платежу і засобом накопичення до монголо-татарської навали. Найбільше значення в грошовому обігу на Русі мали новгородські гривни, відомі спершу на північно-західних руських землях, а з середини XIII ст.- на всій території давньоруської держави. Це були довгі срібні палички вагою близько 204 г. Перехідною від київської до новгородської була чернігівська гривня (за формою близька до київської, а за вагою - до новгородської гривні). На території Приволжжя відомі також лад'єобразні татарські гривні, які знаходять найчастіше з татарськими монетами XIV ст.
У XIII ст., поряд з назвою "гривна", для новгородських злитків срібла стала вживатися назва рубль, яке поступово замінило гривню (злиток "карбованець" важив стільки, скільки злиток "гривна"). У XV ст. злиток "гривна" і злиток "карбованець" перестали бути грошово-платіжними одиницями у зв'язку зі збільшенням масштабів карбування монет і безперервного їх псуванням. З тих пір рубль закріпився як грошово-лічильна одиниця, а пізніше став основною одиницею російської монетної системи. Гривня продовжувала існувати і далі вже тільки як одиниця ваги - "гривенка" (скалова гривенка, від "скалви" - ваги) в 204,75 г аж до заміни її фунтом у XVIII ст., половині якого вона дорівнювала. Гривня як одиниця ваги ділилася на 48 золотників (по 4,26 г), а золотник - на 25 нирок (по 0,17г). Гривня вагою 204 г була покладена в основу карбування російських монет.
Підготовлено за матеріалами 3-го видання Нумізматичного словника (Зварич В., Львів, 1979).
