Твори талановитої скульпторки Київського експериментального кераміко-художнього заводу стали відомими далеко за межами країни ще 1958 року
Оксана Леонтіївна Жникруп (1931–1993) – український скульптор-фарфорист, художник по фарфору, відома як скульпторка Київського експериментального кераміко-художнього заводу (КЕКХЗ). Твори О. Жникруп зберігаються у провідних музейних збірках України та за кордоном.
Оксана Жникруп закінчила Одеське художнє училище ім. М. Б.Грекова (1952, викладач М. Кіпніс) і розпочала свою творчу кар’єру у 1952 році на Баранівському фарфоровому заводі (БФЗ; Житомирська область). Тут вона усвідомила можливості фарфору як пластичного матеріалу, навчилася законам створення скульптури.
Її ранні твори свідчать про те, що молоду художницю приваблювала можливість створювати у фарфорі ефектні за оздобленням розписи надглазурними фарбами, люстром і золотом композиції.
Її ранні твори – «Український танець», «Російський танець», «Людмила» – свідчать про те, що молоду художницю приваблювала можливість створювати у фарфорі ефектні за оздобленням розписи надглазурними фарбами, люстром і золотом композиції.
Її цікавили сповнені театралізованості теми екзотичних танців («Індійський танець»), балету. Саме на БФЗ О. Жникруп розробила свою відому композицію «Балерини», яку було втілено в матеріалі і затверджено до виробництва вже на КЕКХЗ, куди вона перейшла за два роки.
Дивитися розділ «Мистецтво та антикваріат» на UNC.UA
32 роки творчої діяльності пов’язували О. Жникруп з КЕКХЗ, який не лише виготовляв сувенірно-подарункову фарфорову продукцію, а й був творчою лабораторією, де розроблялися художні зразки для підприємств тресту “Укрфарфорфаянс”. На КЕКХЗ художниця створювала, малу фарфорову пластику (понад сотню творів), сувенірні мініатюри («Дід Мороз», «Снігуронька»), іноді – моделі посудну (чайник «В.І.К», 1976). Працювала і як живописець: малювала ескізи для деколі, розписувала роботи інших скульпторів КЕКХЗ, зокрема композиції для виставок Григорія Молдавана «Обжинки», Ольги Рапай «Кравчиня». Багато творів зробила вона у співавторстві зі своїм чоловіком, скульптором КЕКХЗ Владиславом Щербиною («Адажіо», «Назар Стодоля»). 1963 року О. Жникруп було прийнято до Національної спілки художників України.
Парна композиція «Адажіо» (у співавторстві зі В.Щербиною) присвячена балету С.Прокоф’єва «Ромео и Джульєтта».
Парна композиція «Адажіо» (у співавторстві зі В.Щербиною) присвячена балету С.Прокоф’єва «Ромео и Джульєтта». Створена 1955 року, вона була затверджена в лютому 1956 р. у виробництво. Появі цієї відомої композиції передувала наступна історія. Щоб довести, що українські майстри за професійним рівнем не поступаються знаним в усьому світі німецьким фарфористам (вироби яких, що надходили зі Східної Німеччини, були добре відомі у СРСР), керівництво Головного управління «Укрфарфорфаянсу» замовило О.Жникруп і В.Щербині композицію на балетну тему. При цьому пачку балерини треба було виготовити за німецькими аналогами: із глазурованого фарфором справжнього мережива. І художники бездоганно вирішили складне технологічне завдання. На примірнику скульптури для замовника пачка була зроблена з мережива, а для масового виробництва відливалася з фарфору.
У створеній О. Жникруп на КЕКХЗ фарфоровій пластиці знайшли відображення народні та літературні казки, сценічні мистецтва (балет і цирк), епізоди радянської історії та сцени із сучасного повсякденного життя. Оксані Жникруп, доньці колишньої театральної актриси, великій прихильниці театру, яка мала в друзях відомих акторів, тема театрально-сценічного дійства була близькою. Вона виліпила і втілила у фарфорі галерею образів на відповідну тематику: «Дебют», «В антракті», «Па де де», «Лєночка», «Перед виставою».
Скульптура «Дебют» вважається однією з найкращих у спадщині скульпторки. Завдяки бездоганній пластиці, застосуваннюмінімуму виражальних засобів та, водночас, їх красномовності у відтворенні зворушливого образу, вона стала візитівкою творчості О. Жникруп та мистецтва української малої фарфорової пластики 1960-х рр. Твір серійно випускався КЕКХЗ та Городницьким фарфоровим заводом, експонувався на всесоюзних і міжнародних (1963) виставках, був закуплений для НМУНДМ.
Парна композиція «Перед виставою» приваблює витонченістю форм, граціозністю постатей балерин, вишуканою пастельною кольоровою гамою.
У творчості Оксани Жникруп 1960 – 1980-х років численними є образи танцівниць: «Кармен», «Берізка», «Болеро», «Іспанський танець», «Російський танець» та ін. В них акумулювалися основні риси зрілого мистецтва О.Жникруп: чіткість силуету, мелодійність ліній, лаконізм моделювання форми, ліричність настрою; також завжди наявні властиві класичній фарфоровій статуетці якості: граціозність, вишуканість пропорцій, делікатність розпису.
Жінка, як головний персонаж творів О. Жникруп, знайшла втілення і в надзвичайно виразних образах із сучасного життя – в композиціях «Оголена», «Ранок», «Купальниця», «Біля води», героїні яких задумливі, занурені в стан тихого споглядання.
Створювала Оксана Жникруп і роботи на затребувані теми радянської історії: «Лікнеп», «Червоноармієць з дитиною», «Барабанщик», «Делегатка», шевченкіани («Така її доля»), літературної спадщини М. Гоголя («Солоха і дяк», «Черевички»), народних пісень («Вишивальниця»).
Парні скульптури «Лікнеп» зі збірки НМУНДМ демонструють вміння скульпторки пластично відобразити сюжет та виразити певну суспільно-значиму ідею, використовуючи властивості матеріалу при побудові об’ємно-просторової композиції.
Скульптура «Така її доля» (або «Сумна», 1963) була створена за мотивами поеми Т.Шевченка «Катерина» до Республіканської ювілейної Шевченківської виставки 1964 року.
Розроблений О.Жникруп образ Катерини, яка замислилися над своєю тяжкою долею, перегукується з однойменним Шевченківським живописним полотном 1842року. На означеній ювілейній виставці скульптура була відзначена II-ю премією на конкурсі фарфорових виробів за мотивами творів Т. Г. Шевченка (до 150-річчя від дня народження поета). Як твір, що презентує національну культуру впродовж 1964 – 1965 років вона відвідала 5 міжнародних виставок і ярмарок у східній Німеччині, Югославії, Канаді, США і Греції. Під назвою «Сумна дівчина» вона була впроваджена заводом у масове виробництво.
Скульптура «Вишивальниця» експонувалася на І-й Всесоюзній виставці скульптури малих форм (1972) і була придбана до музейного фонду НМУНДМ. Від тиражованих зразків музейний екземпляр відрізняється більш ретельним розписом обличчя та відкритих частин тіла, а також розписом керсетки дівчини чорними цятками, яка у тиражному варіанті суцільно вкрита матовою фарбою.
Від тиражованих зразків музейний екземпляр відрізняється більш ретельним розписом обличчя та відкритих частин тіла, а також розписом керсетки дівчини чорними цятками, яка у тиражному варіанті суцільно вкрита матовою фарбою.
Фарфорову пластику О. Жникруп продукували на КЕКХЗ та інших фарфорових заводах. А деякі популярні композиції: «Травнева ніч», «Любить не любить», «На ковзанці» (всі – 1956), – випускали масовим тиражем впродовж десятиліть.
Означені скульптури ознаменували собою розквіт виробництва малої фарфорової пластики на КЕКХЗ та в Україні в цілому.
2017 року інтернет-спільноту сколихнув безпрецедентний факт ідентичності балерин американського автора інсталяцій Джефа Кунса із фарфоровими творами О. Жникруп: «Балерини» (1954 – 1955) і «Лєночка» (1971). Декілька років тому він представив їх репліки у нержавіючій сталі із дзеркально полірованою поверхнею (які він сам називає реді-мейдами) в галереях Лондону і Буенос-Айресу. Потім, у травні 2017 року встановив тринадцятиметрову надувну інсталяцію «Балерина, що сидить» біля Рокфеллер-центру в Нью-Йорку. Нині дехто навіть стверджує, що пов'язаний з Д.Кунсом скандал, підхоплений відомими українськими митцями і ЗМІ, уславив українську художницю. Якби ж він вказував її ім’я як автора робіт-прототипів до своїх власних, то так би й було. Однак, митець мав законне право відтворювати роботи О. Жникруп і не писати її ім’я, адже 2010 року викупив права на репродукування означених творів у правонаступників КЕКХЗ і в спадкоємців художниці. Так само для власного піару та реклами нової моделі годинника власного дизайну використала означені твори художниці Г.Тихомирова.
Понад сорок років скульптури Оксани Жникруп експортувалися до країн Азії, Європи та США.
Насправді, скульптури Оксани Жникруп стали відомими далеко за межами країни ще 1958 року, коли вперше взяли участь у міжнародній виставці-ярмарку. Прикладом твору, який з успіхом експонувався наприкінці 1950-х – на початку 1960-х років на міжнародних виставках-ярмарках (у Марселі, Будапешті, Багдаді, Токіо, Бухаресті, Аддис-Абебі) та виготовлявся на експорт, є грайлива статуетка «Матрьошка». 1959 року її експонували на міжнародній виставці-ярмарку в Марселі (Франція). Відтоді понад сорок років скульптури Оксани Жникруп експортувалися до країн Азії, Європи та США. Позитивний результат означеного гучного обговорення полягає в тому, що українська спільнота, зокрема, колекціонери фарфорових фігур, розпочали більш активно звертати увагу на лоти з творами художниці на інтернет-аукціонах та формувати власні колекції з її творів.
Надруковано з дозволу авторки за матеріалами статей:
О. Корусь. Фарфоровые балерины О. Жникруп и не только // Антиквар, 2018, №3-4 (107). – с. 94-99
О. Корусь. Твори київської скульпторки-фарфористки Оксани Жникруп у колекції Національного музею українського народного декоративного мистецтва / Науковий вісник Національного музею історії України, [S.l.], n. 3, p. 443-449, dec. 2018.