Великдень — чудовий привід сказати теплі слова найріднішим. Але коли немає змоги обійняти близьку людину, можна висловити радість та любов через частинку прекрасного, наприклад, через листівку. Тому очевидно, що один із найпопулярніших типів листівок – це привітання зі святами. А якщо це листівки початку ХХ століття, то це релігійні свята — Великдень, Різдво та День янгола.
Перші великодні листівки на території України з’являються аж 1898 року. Це зокрема ті ж листівки Н. Каразіна, випущені общиною Святої Євгенії. Ось одна з них, з пасторальним пейзажем та ластівками, символами швидкого приходу весни:
На підросійській частині України улюбленими вважались листівки І. Білібіна, М. Пимоненка, Є. Бьома, О. Бенуа, Б. Зворикіна, І. Репіна та ін. Це як правило, знайомі нам атрибути православного Великодня — гілочки верби, крашанки та писанки, весняні пейзажі. Ці листівки є не просто додатком до вітань, а й цікавим феноменом актуального мистецтва. До того ж поштові листівки з роботами Пимоненка становили органічну складову виставки «Чисте мистецтво» у Мистецькому Арсеналі.
«Поцілуй в уста заради свята Христа», — закликають герої з листівки Єлизавети Бьом. Сюжети з проявами дитячої ніжності та чуттєвості є поширеними на великодніх листівках. Пов’язані вони з християнською традицією вивищення дитячої любові та з античною традицією зображення амурів.
Крім того великодні листівки часто постачали з Європи, особливо з протестантської Німеччини, оскільки на території Російської імперії поштові листівки користувались небувалим попитом. При цьому європейські листівки використовували нетипову для православних християн символіку: зайці, жертвенні ягнята, незабудки та підсніжники.
Ось наприклад чергова листівка з танцюючими зайцями та яйцем-скарбом. Образ зайця традиційно повязують з родючістю та багатством. В античності існувала думка, що заєць є гермафродитом. У християнській традиції було уявлення про зайця, що розмножується не гублячи цноти, звідси його асоціація з Дівою Марією.
На багатьох листівках конкуренцію зайцеві складає півень. Це повязано з тим, що в окремих регіонах Європи постачальником яєць є саме півень.
Також великодні листівки фіксують і політичну ситуацію. Зокрема в 1914-17 роки популярними є листівки із зображеннями солдат, сестер милосердя.
Радянська ідеологія та зокрема жовтнева революція теж змінили символічне наповнення великодньої листівки. Адже домінуючими у 20х роках були зображення червоних крашанок та радянського герба.
Згодом популярність листівок релігійного змісту знизиться у зв’язку з антирелігійними рухами у Радянському Союзі. Після Другої світової війни великодні листівки випускають хіба церковні видавництва, та й поширення їх було обмежене. Цікаво, що окремі листівки з великоднім весняним сюжетом підписували «З 8 березня» чи «Зі святом жовтневої революції».
На західній Україні вітальні листівки також були популярними упродовж кінця ХІХ та першої половини ХХ ст., а міжвоєнний період був справжнім «золотим часом» для друку листівок. Тисячі великодніх зображень авторства С. Гординського, О. Кульчинської, О. Островського поширювались серед українців та були документами доби того часу.
Зокрема ці листівки важливі для етнографії, адже відображають кольорові деталі народних строїв того часу (коли фотокартки були переважно чорнобілі).
Сучасні великодні листівки, попри цифрові можливості митців, є менш оригінальними, зі стандартними зображеннями яєць, квітів, великоднього кошика та паски. Але так само як і раніше поштові листівки виражають і теплоту адресата й цінності суспільства.