Ідентифікація полотна за листівкою
Багато років назад до Київського державного музею художніх мистецтв прийшов лист: працівники Варшавського національного музею просили допомогти їм встановити автора етюду, що зберігався тоді у відділі радянського живопису. У листі була фоторепродукція із зображенням молодого українця у солом’яному капелюсі. Ні у каталогах виставок, ні у художніх альбомах репродукцій цього етюду віднайти не вдалося. Допомогла працівникам Київського музею в ідентифікації художника листівка. Порівняння фоторепродукції етюду та листівки «Малоросіянин», надрукованої у 1909 році в Петербурзі дозволило точно встановити авторство: у нижньому кутку листівки був чіткий підпис — «Н. Пимоненко».
Картини відомого українського художника Пимоненка Миколи Корниловича (1862 – 1912 рр.) експонуються у музеях України та закордоном. Роботи М.К. Пимоненко заворожують глибоким знанням побуту українських сіл, щирою любов’ю до простої людини, виразністю психологічних характеристик та національних типажів, майстерністю реалістичного живопису. На полотнах Пимоненко наче оживають знайомі герої Гоголівських творів.
Сотні геніальних полотен
Творчий спадок художника налічує декілька сотень завершених картин. Однак доля багатьох його творів невідома. Деякі картини були продані з виставок і потрапили в провінційні містечка Росії, деякі опинились в музеях іноземних країн. Більшість його творінь було втрачено в роки Великої Вітчизняної війни, зокрема і під час пограбувань Київського музею українського мистецтва.
Про втрачені картини Пимоненка розповідають репродукції його робіт на художніх листівках, надрукованих до революції та пізніше. Листівки з репродукціями картин Пимоненко випускались українськими, російськими та іноземними видавництвами. Наразі відомо біля 70 видів таких листівок. Лише третина відтворених оригіналів зберігається у музеях на пострадянському просторі та приватних колекціях. Аналізувати інші картини можна лише за їхніми репродукціями.
Листівки з репродукціями картин художника, що були надруковані ще за його життя, випускалися по мірі їх появи на виставках.
Неймовірне «Різдвяне ворожіння»
Микола Пимоненко навчався у Художній Академії і спочатку експонував свої картини на академічних виставках. Великий успіх мала картина «Різдвяне ворожіння», написана у 1888 році. Її придбав Музей художньої Академії, зараз вона знаходиться на постійній експозиції російського музею. Художник передав гру світла від вогню свічки з дивовижною майстерністю. Чарівні дівчата зосереджено спостерігають за примхливою тінню на стіні. Репродукції цієї картини неодноразово перевидавались на листівках. А був іще один варіант цієї картини — акварельний. Він значно відрізнявся від відомого оригіналу колоритом. Але оригінал втрачено і ми можемо уявляти його лише за допомогою репродукцій на листівках.
Втрачені шедеври
У січні 1893 року на виставці київських художників Пимоненко експонував картину «Рекрути». За відгуками сучасників, це була найкраща картина на виставці. На ній художник зобразив сцену, повну драматизму: на глухій станції новобранці прощаються з рідними. У відчаї принишкла на грудях чоловіка-рекрута молода жінка. Скорбота на обличчі матері. Напруга моменту підсилюється тим, що байдужий унтер-офіцер підганяє рекрута, що стоїть на шляху ешелону. Картина не зберіглась. Скласти судження про неї можна лише за листівкою «Проводи рекрута». Вона входила до серії, що була випущена у 1910 році до 25-ліття художньої діяльності Миколи Пимоненка.
Збережені картини
Листівка «Проводи новобранців» — репродукція картини Пимоненка «Призив запасних». Картина була відгуком на події російсько-японської війни 1904-1905 років. У Київському музеї українського мистецтва зберігся ескіз до цієї роботи.
У 1893 році за рекомендацією Рєпіна, Пимоненко був прийнятий експонентом до творчого угрупування — Товариства пересувних художніх виставок (скорочено передвижники). Одна за іншою з’являються на виставках передвижників його правдиві картини із життя українського народу.
На основі реальних подій
Особливий успіх випав на долю картини «Жертва фанатизму», намальованої у 1899 році. Вона була написана під враженням від події, що сталася у глухому містечку Кременець Волинської губернії. Натовп людей убив молоду дівчину на очах у батьків. Дівчина, закохавшись у іновірця, порушила багатовікову релігійну заборону. Дізнавшись про цю подію із газет, Пимоненко поїхав до Кременця, зробив декілька пейзажних замальовок та етюдів, говорив з очевидцями, вивчав місцевий типаж людей, характер та поведінку під час помсти. Успіх картини, в якій порушувалася болюча соціальна проблема, сприяв тому, що у 1899 році, за пропозицією Рєпіна, Миколу Пимоненка прийняли у дійсні члени Товариства передвижників.
Авторські копії картин
Відомо багато видань листівок-фоторепродукцій цієї картини (декілька десятків) з двох варіантів картини «Жертва фанатизму». На одній із них художник зобразив кіз, що мирно паслися поряд із розлюченим натовпом.
Ще одна картина, що очевидно має дві авторські копії має назву «У похід». При порівнянні листівки із цією назвою, виданою до революції, з листівкою, виданою у 1962 році, можна встановити, що вони зроблені із двох оригіналів, що відрізнялися елементами пейзажу та датуванням. Перша листівка відтворює основний варіант картини «У похід», яка була написана у 1901 році на замовлення командуючого військами Київського військового округу і наразі втрачена. Друга — варіант 1902 року, що належить Київському музею українського мистецтва. Не виявлено місцезнаходження авторської копії цієї картини, виконаної аквареллю. Багатоколірна репродукція цього варіанту була відтворена на листівці видавництва Гр. Гануляка у Львові, 1917 року.
У 1904 році Пимоненко створив акварель під тією ж назвою. Але тут уже на перший план виходить лірика: йдучи у похід, козак прощається з нареченою. Акварель виконана спеціально для листівки та має самостійну художню цінність.
Колекція листівок як фіксація втрачених робіт художника
Зникли з поля зору мистецтвознавців роботи Пимоненка, відтворені на листівках видавництва «Рассвет»: «Шалунья», «У колодца», «У ручья», «На сенокосе», «Лето» та ін. Оскільки це видавництво, купуючи картини, користувалося винятковим правом на їх репродукції, саме ці картини художника ніде, окрім листівок, не зустрічаються. Де знаходяться оригінали, встановити не вдалося.
Тому цінність гарно підібраної та систематизованої колекції листівок, що відтворюють картини М.К. Пимоненко, безсумнівна. Така колекція не тільки допомагає глибше вивчити творчість художника, але й веде втраченими слідами.
За журналом «Радянський колекціонер», №4, с.99