Почитати

​Монети періоду СРСР: перспектива колекції з бабусиної скарбнички

Колекціонування монет СРСР нині стало одним з найпопулярніших напрямів у нумізматиці. За сімдесят років існування цієї країни накопичилося багато нумізматичного матеріалу, що є частиною історії неоднозначної епохи, яка вже потроху забувається.

З чого почати?

Для початківців колекціонування радянських монет це насамперед можливість швидко отримати гарну і недорогу, але головне — змістовну колекцію. Зібрання основних лише типів монет СРСР усіх номіналів, не враховуючи ювілейні, пам’ятні чи пробні зразки, дасть змогу отримати колекцію, що налічуватиме більше шести десятків екземплярів. Важко навіть підрахувати, якого обсягу досягне колекція, зібрана за принципом «по роках» чи, куди більше, «за різновидами». Ювілейні і пам’ятні монети СРСР з недорогоцінних металів стануть окрасою колекції, адже над їх дизайном працювали найвідоміші художники того часу, і матимуть при цьому цілком підйомні для молодого колекціонера ціни.

Скептичні міркування стосовно того, що найрідкісніші екземпляри у свою колекцію знайти навряд чи удасться тут не можуть стати перепоною для колекціонера-початківця — хороша колекція завжди збирається роками, а нумізматичного матеріалу, добре збереженого у сімейних скарбничках для роботи ще вистачить надовго, чого, до речі, не скажеш про монети більш ранніх епох. Порадити молодому колекціонеру можна лише одне — колекціонування монет СРСР слід почати з покупки хорошого каталогу — по-іншому у такому масиві матеріалу просто не розібратися.

П’ятиграмовий шматочок бронзи, дорожчий за автомобіль

Досвідчені ж колекціонери свою увагу на монети СРСР звернули давно. Рідкісних і дорогих екземплярів, відчеканених протягом сімдесяти років історії цієї країни вистачає. Часто колекціонери змушені відмовитись від деяких екземплярів у силу непідйомної ціни.

Такими, до прикладу, є монети 1947 року, де ціна питання починається з десяти тисяч доларів. Навіть у найбагатших нумізматів монетний ряд 1947 року, як правило, не є представленим повністю. Причина великої рідкісності монет 1947 року випуску є простою – після війни кількість республік, що входили до складу СРСР, було шістнадцять, а на стрічці герба, зображеному на монетах їх виходило на одну менше. Весь відчеканений тираж, таким чином, вилучили і переплавили. Для колекціонерів лишилося усього кілька десятків комплектів та декілька одиничних зразків. Монети 1947 року випуску могли б бути зараз ще дорожчими, але попит на них дещо знижується тим фактом, що більшість колекціонерів побоюються мріяти про покупку такої монети, ціною в непоганий автомобіль, і не залишають навіть місця для неї в альбомі.

Зміна кількості союзних республік зробила рідкісним і ще один ряд монет — 1958 року. Цього разу проблема полягала так само у кількості стрічок на гербові. Але при цьому вилучати довелося вже безпосередньо з банків, звідки частина монет усе ж встигла неофіційно потрапити до вільного обігу. Рідко, але до 1980-х років ці монети зустрічалися «на руках». Не виключно, що і зараз їх можна зустріти у старих бабусиних скарбничках. Попри те, що супер-раритетами монети 1958 року вже не вважаються, їх відомо більше тисячі екземплярів, більшість нумізматів все ж не можуть дозволити собі мати їх у колекції, оскільки ціна на них стартує від тисячі доларів, а на монети крупних номіналів може бути у рази вищою.

Тисячами доларів вимірюється і вартість срібних монет 1931 року — 10, 15 і 20 копійок. Щоправда, з поширенням скарбошукацтва ціна на ці монети дещо знизилася, так само як і на монети номіналом у 2 копійки 1927 та 1925 — їх накопали достатньо, аби вартість впала у 2-3 рази в залежності від стану.

Найдорожчою з «наймолодших» монетою радянської епохи являється 20 копійок 1991 року без знаку монетного двору. Ціна на неї знаходиться десь біля позначки у чотириста доларів і може варіюватися в залежності від стану.

Чи є куди розігнатися?

Продовжувати список мегарідкісних радянських монет можна надзвичайно довго. Вони давно є відомими і описаними у спеціалізованій літературі. Не варто також забувати, що існує досить багато різновидів монет, що зустрічаються порівняно частіше, але так само вартують немалих грошей. Окремою є тема колекціонування т.зв. «інвестиційних» монет СРСР, виготовлених з дорогоцінних металів – срібла, золота, платини. До покупки дорогих монет періоду СРСР потрібно ставитися з особливою обережністю. Імовірність купити підробку високої якості є цілком високою. Кожна дорога монета СРСР, як правило, повинна мати підтверджуючі документи, а при покупці не зайвою і була б консультація досвідченого нумізмата.

Цікавим напрямом у колекціонуванні монет СРСР є т.зв. «ерроризм» (від англ. error — помилка) — колекціонування монет з помилками, бракованих монет, таких, де порушено стандарт. Попри те, що багато нумізматів скептично ставляться до цього захоплення колег, адже такі монети не могли вважатися законними платіжними засобами, ця справа є цікавою насамперед історично, оскільки будь-яке відхиленні від норми у монетній справі має певні причини. В часи СРСР найбільший відсоток бракованих монет припадає на часи перших років радянської влади і Другу світову війну, це явище є свідком непростих умов, в яких перебував монетний двір у певний період.

Про перспективність колекціонування монет періоду СРСР свідчить той факт, що рідкісні екземпляри не завжди обов’язково купувати — їх цілком реально знайти самостійно, побродивши певний час з металошукачем чи відібравши їх з тисячі інших у старих сімейних запасниках або на розкладках у продавців антикваріату, що часто можуть лінитися перебирати за каталогом величезну масу наявних у себе радянських монет.

Нерідкими навіть є випадки, коли радянські монети продають кілограмами на вагу за безцінь, мало не за ціною металу. Ось тут-то і починається справжня робота для нумізмата — довгими зимовими вечорами відбирати потемнілі від часу кружечки, частина з яких потім обов’язково стане гордістю колекції.