Власник аукціонного дома «Знакъ» Ілля Горянов розкриває звичайну канцелярську папку з файлами. В цьому непоказному сховищі вміщається невеличкий капітал: старовинні акції та облігації, вартість яких вимірюється тисячами євро. "Ось шикарний папір", — Горянов показцє акцію "Кавказьської Рів'єри", найпершого санаторія Сочі, що відкрився в 1909 році. Нещодавно колекціонеру пропонували за неї €50 000, в десять разів більше ціни покупки шість років тому. Горянов відмовився — іншої такої йому не знайти. Акцій "Рів'єри" до нашого часу залишилось всього чотири.
Ілля Горянов почав купувати дореволюційні царські папери в 1998 році, коли працював дирекотором по рекламі журналу "Дипломат" і пробував сили в торгівлі антиквариатом. Зараз його зібрання — найбільше в державі, 5500 екземплярів. Колекція музею Центрального банку РФ вдвічі менша — близько 2500 паперів.
Антиквар пригадує, що наприкінці 1990-х старі акції коштували дуже дешево. Колись в московському магазині "Гелос" він побачив пачку акцій давно забутих нафтовиї підприємств і купив півсотні за $1000. Згодом такі папери подорожчали — з'явилась мода на галузеві корпоративні колекції. Але Горянов нічого не продав — він захопився скрипофілією. Щороку він купував все дорожчі акції та облігації, але все одно залишався у виграші. В 2006 році він заплатив €10 000 за чотири облігації Китайської Східної залізниці. Зараз одна така оцінюється мінімум в €15 000.
Основне джерело поповнення колекції Горянова та російський скрипофілів загалом — європейські аукціони та магазини. За кордоном залишилась білша частина незнищених цінних паперів царської Росії, що належали емігрантам та іноземним вкладникам.Там давно сформовано ринок таких речей — лише в Германії щороку відбувається не менше 10 аукціонів. Правда, в Європі доводиться змагатись з мастистими колекціонерами. Наприклад, співвласник однієї іх найбільших німецький страхових компаній збирає залізничні акції. Горянов пригадує, з яким трудом в 2008 році на аукціоні в Бельгії він отримав рідкісну акцію Царськосільської залізниці. Папір обійшовся йому в €26 000.
В Росії спеціалізовані торги по скрипофілії проводить одна компанія — «Русский аукционный дом» (РАД). Дореволюційні цінні папери з'являються на аукціонах «Знака» і фірми «Монеты и медали». На минулорічних торгах РАД із 220 лотів царської Росії було продано близько 30%. Генеральний директор компанії Олександр Куранчев вважає це хорошим результатом — скрипофілія у нас не так користується популярністю, як нумізматика. До сих пір майже в половині випадків папери купують у якості подарунку, а не для поповнення колекції.
Ціни на старі російські цінні папери протягом останніх 10 років виросли в 10 разів — до €100 за прості і €25 000 за унікальні екземпляри. Проте вони набагато нижчі, ніж на ринку російської нумізматики, де вартість раритету може дійти до $300 000-500 000. На відміну від монет, більшість акцій та облігацій не мають художніх переваг, проте мають власну особливу історію. У Іллі Горянова є акція одеської компанії, що була створена напочатку ХХ століття для купівлі земель в Палестині і переселення туди євреїв. На папері стоїть підпис директора Меіра Дизенгофа — наступного першого мера Тель-Авіву. Ще один предмет гордості антиквара — єдина акція московського ресторану "Ермітаж", що вважався одним із найкращих закладів першопристольної (Тургенєв і Достоєвський святкували там ювілеї). Його директором був Люсьєн Олів'є — автор відомого салату.
Що краще колекціонувати?
За словами Горянова, цікаві (в тому числі і з інвестиційної токи зору) всі напрямки скрипофілії: державні та міські позики, акції та облігації копаній та промислових підприємств, залізниць, банків та страхових товариств. Ціни залежать від попиту та рідкісності, при цьому вартість паперу майже ніколи не співвідноситься з об'ємом випуску. У першої російської кінофірми «А. Ханжонков и К°» було дві емісії — в сумі 3000 акцій. Збереглося всього три штуки. Торгово-промислове товариство «Мюр и Мерилиз» (сучасний ЦУМ) розмістило таку ж кількість паперів, проте знайти зараз екземпляр — не проблема: достатньо пошукати в інтернеті.
Колекція власника «Знака» поповнюється двома-трьома "новинками" на місяць. Ілля Горянов тільки купує і жодного свого паперу не виставляв навіть на власних аукціонах. Якщо колись він і вирішить їх продавати, то цілу колекцію разом. Але зараз йому є що шукати. "Відомо близько 10 000 дореволюційних випусків цінних паперів, пояснює антиквар. — Я пройшов лише половину шляху."
Автор: Иван Просветов, Forbes