Почитати

​Фалеристика для найменших: головні ордена Російської імперії

Заголовок цієї статті позбавлений загадковості, тому Ви вже зрозуміли: мова піде про нагороди часів Російської імперії з 1698 по 1917 рік, а фалеристика, відповідно, і є тим видом колекціонування, який зосереджений на збиранні різноманітних орденів, знаків і значків. Однак спочатку пропонуємо вам дізнатись про історії виникнення орденів і традиції нагороджувати ними.

Ордени і ордена: збіг?

Ні, не збіг. Слово «орден» походить від латинського «ordo» — «загін», «організація». В Середньовічній Західній Європі орденами називали організації монахів, які виникли після Х століття. Ордени підкорялись безпосередньо Папі, мали свій статут, правила, відрізнялись один від одного одягом і навіть ростом волосся на обличчі. Ордени монахів мали свій вплив і на життя мирян.

У часи хрестових походів вони стають зразком для рицарських орденів, які присвячували свою зброю церкві. З самого початку це були духовно-військові братства, головною метою яких була «боротьба з невірними», «визволення гробу Господнього та Святої землі», а також «милосердя до християн». Пізніше всі вони стали виключно військовими.

Боротьба з «невірними» стала причиною виникнення великої кількості рицарських орденів, які виконували ті чи інші задачі, при цьому деякі ордени нараховували десятки тисяч рицарів, а інші були маленькими, «локальними». Цікаво, що найбільш міцні ордени пізніше перетворились в крупні суспільні організації, наприклад, об’єднані земельними інтересами. Як і в орденах монахів, приналежність до рицарських орденів передбачала носіння певного виду плаття, з вишитими на них хрестами певної форми і кольору.

В XV столітті з’являється поняття придворних кавалерських орденів, які практично не мали нічого спільного з військовими рицарськими організаціями. Придворний орден — це сугубо органічне вузьке коло знаті, куди не можна було попасти просто так. Ордени перетворились в своєрідну династичну власність. Еволюція релігійного ордену у світський була неминучою . Слова «рицар» та «кавалер» сприймались вже зовсім інакше, не викликаючи асоціацій з хрестовими походами та битвами. З’являється поняття «рицарського роману», який мав на увазі завоювання серця Прекрасної Дами, а не війни з інаковіруючими. Ну вірите? Прочитайте роман «Трістан та Ізольда».

Одяг з простої тканини перетворився в розкішні шати з шовку, парчі, бархату, а відзнаки з нашивок перетворюються в дорогоцінні прикраси. Орден стає знаком пожалування. Цікавим є те, що ордени, починаючи з більшого різноманіття форм, о XVIII століття все частіше набувають форми хреста — данина релігії.

Можна довго говорити про те, якого кольору були стрічки, як відрізнялись між собою ті чи інші ордени за своїм призначенням, яким чином носили ту чи іншу відзнаку (наприклад, відзнаку вищого англійського ордену Підв’язки носили над коліном лівої ноги одночасно з металічною відзнакою на грудях), але це буде вже зовсім інша історія.

Пояса орденів в Російській імперії

Проклавши вікно в Європу, Петро І запроваджує традицію вручення орденів в Росії. Якщо до цього було прийнято дарувати землі, дворянські звання та кріпаків, то віднині виявом царської милості і вдячності за заслуги стають ордени.

Перший орден — це не тільки нагорода, а, як було прийнято в Європі, — спеціальна організація. Так, перший російський орден Андрія Первозванного з’явився в 1698 році, а мету його створення його Петро І висказав ще коли знаходився в Англії. Вибір патрону ордену пояснювався церковною легендою про першу проповідь християнства на російських землях апостолом Андрієм.

Орден став найвищою нагородою для державних та військових чинів. Його девіз — «За віру і вірність». За статутом, кавалерами ордену могли бути не більше 24 людини, однак ще за часів правління Петра І число нагороджених перевищило 38, після чого обмеження було знято.

Орден Андрія Первозванного не тільки найзнаковіший для Російської імперії, але і найдорожчий: в 2008 році діамантова зірка до ордену була продана на аукціоні Sotheby`s за 2,729,250 $. Ця сума є рекордною не тільки для російських нагород, але й орденів взагалі.

Орден за жертовність

Цікава історія пов’язана з Орденом Святої великомучениці Катерини, кавалерами якого (якщо слово «кавалер» тут можна застосувати) ставали дами. Орден «За любов і Вітчизну» був створений після невдалого Прутського походу в 1711 році і бовинен був увічнити заслуги Катерини I, яка пожертвувала своїми коштовностями заради порятунку армії Петра: діаманти імператриці стали відкупом від турецького візира.

Орден Святого Олександра Невського: нездійсненний задум

Орден Олександра Невського мав стати головною військовою нагородою. Це також було задумано Петром I. Появі ордена передувало виникнення в 1710 Олександро-Невського монастиря, куди в 1724 році були перенесені рештки святого. Петро не встиг здійснити свої наміри. Перші пожертви були здійснені 26 травня 1725 року вже після смерті імператора. Орден Олександра Невського, девіз якого — «За працю і Вітчизну», так і не став головною військовою нагородою — виключно придворною.

Орден, який надихав на подвиги

У 1769 році Катерина II ввела знаменитий «Військовий орден Святого Великомученика і Побідоносця Георгія" (не плутаємо з георгіївським хрестом). Орден «За службу і хоробрість» був виключно військовою нагородою, а отримати його могли не тільки представники генералітету, а й весь офіцерський склад. Присуджувався за особливі заслуги і подвиги.

«Універсальний» орден

Також Катерина II стала ініціатором створення ордену Святого Володимира, який був заснований в 1782 році з нагоди двадцятиріччя царювання імператриці. Девіз ордену — «Користь, честь і слава», а нагороджували ним за відзнаки на державній службі. Отримати орден могли і службові, і офіцерські чини. Наприклад, серед кавалерів ордену — Володимир Даль, митрополит Амвросій, Іван Ганнібал.





Орден-мандрівник

Орден Білого Орла спочатку був вищою державною нагородою в Польщі, однак після того, як частина Речі Посполитої увійшла до складу Російської Імперії, Микола I з 1831 року вирішив ввести його в систему російських державних нагород. Крім Ордена Білого Орла, у поляків запозичили Орден Святого Станіслава і орден «Віртуті мілітарі» — «За військову доблесть».