Філуменія — світ сірникових етикеток
Світ етикеток від сірникових коробок надзвичайно різноманітний і цікавий. У різні часи на сірникових етикетках художники зображували пам’ятки культури, історії, мистецтва, портрети видатних діячів, фольклорні мотиви, стилізували сірникові етикетки національним орнаментом, пробували зафіксувати видатні події (польоти в космос, найновіші досягнення техніки).
В часи СРСР сірникова коробка була одним із потужних і найдоступніших засобів агітації — тут розміщували різноманітні лозунги, заклики, застереження — на сірникових коробках навіть писалися правила дорожнього руху. Саме тому, збирання сірникових етикеток швидко стало одним з найпопулярніших видів колекціонування, назва якому — філуменія.
Найдешевший і один з найдавніших видів колекціонування
Філуменія є не просто близьким родичем колекціонуванню марок, листівок, екслібрисів та інших форм малої графіки, її також можна визнати за їх прямого попередника. Будь-який філуменіст залюбки може повідати про те, що збирання сірникових етикеток — один з найдавніших видів колекціонування, що розпочався ще в 30-х роках ХІХ століття з появою перших портативних коробок з сірниками. Перша почтова марка і листівка, як пам’ятаємо, з’являються дещо пізніше.
А разом з тим філуменія — це ще і надзвичайно дешевий вид колекціонування. Що може бути дешевшим від коробки з сірниками, яка знаходиться чи не на кожній кухні?
Коли до нас прийшли сірники?
Появі перших сірників в їх більш-менш сучасному вигляді, якщо не враховувати численних попередніх експериментів, ми завдячуємо аптекарю Джону Уолкеру зі Стоктона (Stockton-on-Teens, Великобританія). Принаймні, ця заслуга йому приписується на англійській сірниковій етикетці 1826 року. В якості запалювальної суміші в таких сірниках використовувався жовтий фосфор, що був дуже небезпечним для здоров’я працівників сірникових фабрик, а крім того являвся дуже легкозаймистим, сірники могли навіть загорітися від тертя в коробці.
«Безпечні» сірники, якими ми користуємося і зараз уперше були представлені на Всесвітній виставці в Парижі в 1855 році шведською фабрикою братів Лундстрем. Винахід братів відзначили срібною медаллю і з цього моменту починається переможний хід безпечних сірників по усьому світі, за якими тепер закріпилась назва «шведських». В Російській імперії першу сірникову фабрику заснував у 1837 році недалеко від Петербурга лісопромисловець Іван Чурилов. Уже в 1865 році таких фабрик налічувалось 73, а в 1887 — аж 360. Хоча, варто відзначити, ця цифра значно скоротилась через конкуренцію до 130 сірникових фабрик у 1900 році.
Насичена конкуренція сірникового ринку змушувала власників фабрик заманювати покупців не тільки якістю сірників, але і красивою упаковкою. Звичні нам зараз прямокутні коробочки у різні часи могли мати й інші форми: бути круглими, у вигляді скриньок, башточок.
Коли з’явились перші сірникові етикетки?
Аби викликати ще більший інтерес у покупців, в хід були пущені серійні етикетки, об'єднані загальним задумом або оформленням. Першу барвисту серію з 30 пейзажами видала шведська фабрика в Єнчопінгу в 1853 році. Пізніше етикетки, що входили в серію, почали нумерувати. Розрахунок був простий: купивши одну коробку з серії, покупець потягнеться за іншими.
У дев'яностих роках з'явилася серія "NURSERY LAND" з шістдесятьма ілюстраціями до англійських казок і прислів'їв. Ця шведська партія сірників призначалася для вивезення в Англію. Багато також вийшло серій сірникових коробок із зображенням національних костюмів, з портретами індійських магараджів, громадських і військових діячів, членів королівських сімей. В Англії до цих пір великою популярністю користується сірникова коробка із зображенням капітана Вебба, який першим переплив Ла-Манш.
Для виготовлення етикеток для сірникових коробок у ХІХ столітті використовуються всі існуючі способи друку — хромолітографія, гравюра на дереві, металографія та багато інших.
Відомі колекціонери-філуменісти
Про перших колекціонерів сірникових етикеток згадується в деяких публікаціях 60-80 років минулого століття
Журнал "Нива" (1912 р., № 12), наприклад, розповідає історію про сіамського короля Чулалонгкорна, який одного разу мало не потрапив під автомобіль, кинувшись за сірникової коробкою. Колекціонувала сірникові коробки нідерландська королева Вільгельміна, що вступила на престол в чотирнадцятирічному віці. Аби догодити юній королеві, фабриканти друкували етикетки з її портретом. Захоплювався етикетками і президент США Франклін Рузвельт.
У колекціонерських колах відомим є ім'я колекціонерки Маджорі Еванс. Їй вдалося зібрати всі англійські етикетки, починаючи з першої, а всього її колекція налічувала 35 тисяч зразків з різних країн. Маджорі Еванс була головуючою Британського товариства колекціонерів сірникових етикеток і залишила помітний слід в історії цього захоплення. Саме вона пустила в обіг слово філуменіст (PHILLUMENIST).
Як і будь-який предмет промислової графіки, сірникові етикетки є дзеркалом епохи. На них відображаються багато подій суспільного життя. Філуменія — поширений вид збирання, який не потребує особливих витрат для поповнення колекції. Для прикладу, промисловість СРСР випускала в рік 13 мільярдів коробок сірників, а отже, таку ж кількість картинок, наклеєних на них. Який інший поліграфічний виріб має такі тиражі? Сірникова коробка проникає слідом за людиною туди, куди часом не дійде ні великий плакат, ні маленька листівка. А як часто ми звертаємо увагу на невеличкі сірникові коробочки, якими користуємося щодня? Можливо, є сенс придивитись детальніше?