Ялинка в будинку — це необхідний пункт в підготовці до новорічних свят. Однак важливо і те, чим прикрашено вічнозелене дерево.
Ялинка як сходи в небо
Архетипний образ «древа життя» зустрічається практично у всіх міфологіях. Традиція ставити гілки в будинку була і в Стародавньому Єгипті, і в Римській Імперії.
Мало хто знає, але спочатку ялинку підвішували до стелі, а не ставили на підлогу по аналогії з гілками, що захищають обитель від злих духів.
Ялина як атрибут Різдва з'явилася вже в XVII столітті в Німеччині і в Прибалтиці. У християнській традиції це дерево набуло іншого значення: вважалося, що «ялинка» — Едемське древо життя, яке стало недоступне людям після вигнання з Раю Адама і Єви. Ялину прикрашали червоними яблуками, які відбирали ще восени і зберігали до зими. А ялина, підвішена до стелі, символізувала сходи в небо. Крім яблук, на ялинку вішали і інші їстівні предмети: горіхи, вафлі, цукор, яєчну шкаралупу. На верхівці красувалася віфлеємська зірка, а також горіли свічки, що символізують ангельську чистоту.
Скляні «яблука»
Поява більш звичних нам «неїстівних» іграшок пов'язана з легендою про неврожай, в якій мовиться: в 1848 році, через нестачу яблук німецькі склодуви з містечка Лауша створили скляні кулі, які були стрімко продані і стали популярні серед людей. Одна з причин, чому скляні кулі так швидко полюбилися, була їх вага: справжні яблука були досить незручні і важкі, хилили ялинові гілки до підлоги. Існує також переказ, за яким перші скляні ялинкові кулі створювалися ще в XVII столітті в Саксонії.
Правда чи ні, але по факту склонадувне виробництво залишається найстарішим з виготовлення ялинкових прикрас.
Різдвяна ялина в атеїстській державі
У Російську Імперію традицію прикрашати ялинку завезла дружина Миколи І — Олександра Федорівна, уродженка Пруссії. Це сталося в 1817 році.
Рівно через сто років до влади приходить радянська влада, починаючи перероблювати традиції. Проте святкування одного з головних християнських свят було скасовано аж у 1929 році. Правда, традиція прикрашати ялинку досить скоро була повернута.
У 1935 році в газеті «Правда» було опубліковано лист Першого секретаря Київського обкому Павла Постишева. Було запропоновано повернути ялинку: у дореволюційний час буржуазія і чиновники буржуазії завжди влаштовували на Новий рік своїм дітям ялинку. Діти робітників із заздрістю через вікно поглядали на ялинку, яка виблискувала різнокольоровими вогнями, і тих, хто бавиться навколо неї — дітей багатіїв. Чому у нас школи, дитячі будинки, ясла, дитячі клуби, палаци піонерів позбавляють цього прекрасного задоволення дітлахів трудящих Радянської країни?
Різдвяна ялина трансформується в символ Нового року, який стає головним зимовим святом, а також з'являються дитячі ранки і хороводи навколо «древа життя».
Перші радянські іграшки
Перехід від релігії до атеїзму відбився і на ялинкових іграшках. Замість Вифлеємської зірки на верхівці червоніла зірка радянська, ангелів замінили солдатики і підкорювачі Півночі, а замість свічок на ялинових гілках висіли літачки. В СРСР не впускали можливості нагадати своїм громадянам про те, в якій країні вони живуть. Освоєння заполяр'я і повітряного простору були чи не головними для 30-х років, тому ялинку прикрашали фігурки літаків, дирижаблів, білих ведмедиків, парашутистів.
Аж до 1937-го року виготовлялися скляні кулі скляні кулі з портретами членів партії, Леніним, Сталіним, Марксом і Енгельсом. Після 1937-го виробництво припинилося у зв'язку з ідеологічними уявленнями.
Скляні іграшки були досить дорогими, і до того ж крихкими, тому в 30-х роках вироблялись іграшки з картону і пресованої вати — за допомогою спеціального каркаса іграшці надавали потрібну форму, розмальовували і змащували крохмальним клейстером. Іграшки з вати були в масовому виробництві до 1950-х років.
У 30-ті роки з'являється Снігуронька: саме з нею приходить Дід Мороз на свято ялинки в 1937 році в Москві. Снігуронька стає не тільки одним із символів свята, а й ялинковою іграшкою.
В кінці 30-х років крім військової індустрії і персонажів реального життя, ялинку заселяють персонажі казкові: Іван Царевич, Червона Шапочка, Кіт у чоботях, Доктор Айболіт та його помічники, Хоттабич, Аладдін і навіть заморські східні красуні.
Ялинкові іграшки як дзеркало життя
Під час Другої Світової на ялинку вішали ордена і медалі, танки і машини з жерсті.
У післявоєнний період виробництво іграшок стає ще більш масовим. У 40-ві роки з'являються іграшки у формі самоварів і чашок — деталі радянського побуту. З'являються паперові прапорці з надрукованими зображеннями, а також пластикові фрукти і овочі.
Іграшки стають відображенням того, що відбувається: персонажі фільмів і мультфільмів, тварини з байок Крилова. Ялинкові іграшки випускали також на честь важливих історичних подій. Наприклад, політ Юрія Гагаріна став приводом для випуску спеціальної серії.
Популярність знаходять іграшки на прищіпках. Вважалося, що вони краще тримаються на гілках, та й нитки залишаються цілими.
Виготовлення ялинкових іграшок в СРСР
Спочатку ялинкові іграшки виготовлялися в Москві. Ватні іграшки створювалися в двох артілях — «Художня іграшка» та «Все для дитини». Всі іграшки були зроблені вручну.
Під час Другої Світової ялинкові іграшки робили на заводі «Москабель» з відходів виробництва: жерсті і дроту. Такі іграшки найбільш дорогі, так як зустрічаються рідко.
У повоєнні роки виробництво ялинкових іграшок з'являється також в Ленінграді, Києві, Кірові, Клину.
У 1948 році в Київській області з'являється Клавдіївська фабрика з виробництва іграшок, яка спочатку була невеликою мануфактурою з обробки скла для медицини. Це найстаріша фабрика новорічних іграшок в Україні, продукція якої за часів СРСР транспортувалася по території всього Союзу.
Колекційна цінність
Ялинкові радянські іграшки дорогі не тільки як пам'ять. Ціни на них коливаються від кількох десятків до кількох тисяч гривень. Найбільш цінуються іграшки 30-40 років, які можна вже вважати антикварними через їх вік і рідкість. Однак і більш пізні іграшки також цінні, адже з кожним роком їх стає менше через крихкість скла.
Тому радимо починати колекціонувати ялинкові радянські іграшки прямо зараз.