Живопис на ювілейній мексиканській банкноті,
або Фріда Кало та Дієго Рівера – завжди разом.
Ігор Квят, канд. техн. наук (Рішон-ле-Ціон, Ізраїль)
Краса – і тільки, трішечки краси,
душі нічого більше не потрібно.
Ліна Костенко*
Дієго Рівера (1886–1957) та його дружина Фріда Кало (1907–1954) – двоє славнозвісних мексиканських художників. Йому було 43 і він був ще одружений, коли зустрів її, 22-річну студентку. У них почався палкий роман. Колишній союз розпався, і Дієго з Фрідою започаткували свою сім’ю. Подружжя зближувало не лише мистецтво, а й спільні політичні пристрасті – комуністичні. Проте не будемо про сумне! Їхнє бурхливе спільне життя обросло легендами, їхні стосунки складалися з кохання, пригод з іншими людьми, творчих зв’язків, ненависті, розлучення після 10 років шлюбу та ще за рік – знов шлюбу між ними. Однак і ці подробиці ми теж залишимо осторонь. Роботи Фріди та Дієго впливали одна на одну: фольклорні сюжети, культурна спадщина, вірування та звичаї народів Мексики – все це теми їхніх творів. Його, автора грандіозних фресок, живописця-монументаліста, що згодом здобув світову славу, надихав тогочасний революційний рух у країні. Вона писала численні портрети, переважно автопортрети (говорила, що малює їх, бо, прикута тривалий час до ліжка після аварії, стала тією людиною, яку знає щонайкраще). Натхненна самобутністю країни, Фріда працювала в стилі наївного мистецтва або примітивізму і вважається попіконою мексиканської культури, однією з найвизначніших мисткинь двадцятого століття. Другою своєю аварією вона люблячи називала Дієго…Ну а він найтрагічнішим днем у житті вважав той, коли з життя пішла Фріда. Рівера помер через три роки після неї й був похований в Мехіко на території Ротонди видатних діячів. А будинок-музей Фріди Кало – один із найпопулярніших туристичних і культурних об’єктів Мексики. Її роботи держава оголосила частиною національної спадщини, заборонивши вивозити їх за кордон.
Художники та їхні шедеври, зображені на паперових грошових знаках, явище досить поширене у світі. Охоче подумки промовимо знову хоча б деякі гучні імена: Леонардо да Вінчі(1452–1519), Мікеланджело(1475–1564), Рафаель(1483–1520), Тіціан(1488/1490–1576), Караваджо (1571–1610), Веласкес (1599–1660), Рембрандт (1606–1669), Делакруа (1798–1863), Айвазовський (1817–1900), Сезанн (1839–1906), Піросмані (1862–1918)… Зате поява банкнот, де зображені чоловік із дружиною, – подія зовсім нечаста. Тут можна згадати сімейну пару вчених, лауреатів Нобелівської премії П’єра (1859–1906) і Марію (1867–1934) Кюрі на 500 французьких франках 1994–2000 рр., кілька королівських подружжів Бельгії, Таїланду, Бутану. Та, здається, все… Ну і ще, звичайно, Дієго Рівера та Фріда Кало.
30 серпня 2010 р., ввівши банкноту номіналом 500 песо з портретами цієї шлюбної пари митців, Банк Мексики завершив випуск чергової серії банкнот, розпочатої чотирма роками раніше, восени 2006 р. На решті купюр зображені: на 20 песо – Беніто Хуарес (1806–1872), засновник сучасної Мексики, який неодноразово обіймав посаду президента держави; на 50 песо – Хосе Марія Морелос (1765–1815), священник і лідер повстанців у війні 1810–1821 рр. за незалежність Мексики; на 100 песо – Несауалькойотль (1402–1472), філософ і поет, один із засновників Ацтецької імперії; на 200 песо – Хуана Інес де ла Крус(1651–1695), поетеса і філософиня, черниця-єронімітка; на 1000 песо – Мігель Ідальго (1753–1811), священник і керівник народного повстання, що переросло у війну за незалежність. Оновлення банкнотного ряду було присвячене 200-й річниці незалежності від іспанського панування та століттю мексиканської революції 1910–1920 рр. «Святкові» 500 песо почали циркулювати у вересні 2010 р., якраз напередодні урочистостей. Паралельно в обігу залишались запроваджені більш ніж за 15 років до цього купюри того самого номіналу, на яких був зображений генерал і державний діяч Ігнасіо Сарагоса (1829–1862).
Різноманітні активісти вважали, що, у порівнянні з Кало і Ріверою, більш гідною кандидатурою для розміщення на банкноті ювілейної серії був би Октавіо Пас (1914–1998), один із визначних іспаномовних поетів другої половини XX ст. та лауреат Нобелівської премії з літератури 1990 р. Проте того разу надали перевагу саме митцям, але банк все ж таки планує надалі увічнити знатного літератора на купюрі 2000 песо. Цей номінал стане найвищим у країні та буде випущений, коли він знадобиться для задоволення потреб користувачів. На думку фінансистів, така ситуація найближчими роками не очікується.
Тим часом на аверсі нашої банкноти перед очима постає автопортрет Дієго Рівери, на якому художник зобразив себе в три чверті. Полотно, написане олією, він присвятив своїй близькій подрузі Айрін Річ (1891–1988). На ньому Дієго тримає перед собою записку (на банкноті нам її не показали), де позначив, що написав автопортрет у місті Санта-Барбара, Південна Каліфорнія, у січні 1941 р. для знаменитої та прекрасної американської акторки Айрін Річ. Тепер цей твір експонується в Музеї мистецтв Сміт-коледжу – елітного жіночого навчального закладу у місті Нортгемптон американського штату Массачусетс.
Боністика — купити банкноти і бони на аукціоні для колекціонерів UNC.UА
Писав митець не лише фрески, а й «звичайні» картини олією та аквареллю. На них щоразу присутні різні жінки, до яких він був небайдужий. Дієго малював їх з невгамовним ентузіазмом в особливому творчому пориві. Об’єкти свого обожнювання він порівняв з калами, типовими представниками буйної флори Мексики. На його роботах чимало величезних білосніжних квітів, що увиразнюють привабливу смуглість і вишукану красу мексиканських жінок. Ліворуч на аверсі поруч із портретом ми бачимо одну з них. Це – «Оголена з калами», написана у стилі артдеко в 1944 р. олією на оргаліті. Сьогодні картина знаходиться у приватній колекції.
На банкноті обабіч елегантної жіночої постаті, зображеної зі спини, показані три пензлі та палітра. Вони представляють інструменти, що маляр використовував у своїй роботі. У верхній частині аверсу можна прочитати (хоч і нелегко – це мікротекст) одне з найвідоміших висловлювань Рівери про революцію та мистецтво, яке в приблизному перекладі з іспанської звучить так: «Кажуть, ніби революція не потребує мистецтво, і що само воно потребує революції. Це неправда. Революція і є мистецтвом».
На реверсі центральне місце займає автопортрет Фріди Кало з трохи повернутою вправо головою.Її обличчя зосереджено та виглядає навіть суворо. Індіанка по матері та європейка по батькові, вона поєднує доколумбові прикраси з мантильєю на голові (шматок тканини, що покриває більшу її частину та охоплює волосся), підкреслюючи двоїстість походження як рідної країни, так і свого особистого. Твір називається «Автопортрет, присвячений Зигмунду Файерстоуну». Американський інженер Файерстоун замовив автопортрети Фріди та Дієго. Свою роботу вона закінчила у лютому 1940 р., аРівера, зауважимо до речі, намалював себе лише наступного року. У написі вгорі праворуч (на банкноті не наведено) Фріда присвячує – як вона наголошувала, з любов’ю – автопортрет Зигмунду та двом його дочкам, Наталії та Альберті. Створений олією на мазоніті в стилі наївного мистецтва, він перебуває в приватній колекції, що належить Вайолет Гершенсон (Нью-Йорк). Цей автопортрет здобув найбільше визнання мистецтвознавців та шанувальників творчості Кало.
Поруч с ним – репродукція її картини «Любовні обійми Всесвіту, Землі (Мексика), себе, Дієго та сеньйора Ксолотля». Не відмовимо собі в задоволенні зупинитися на ній дещо докладніше, бо цей твір заслуговує на виняткову увагу. Він містить в собі декілька шарів обіймів, що переплітаються. Перш за все, ми знаходимо там автопортрет анфас самої мисткині, яка виглядає серйозною та стурбованою, з її очей течуть сльози (поліграфічна якість банкноти, на жаль, не настільки висока, щоб побачити такі деталі), а волосся розпущене. На її руках – немовля з обличчям Дієго. Після аварії Фріда не могла мати дітей, і чоловік став для неї великою дитиною. Він голий, з третім оком на чолі й полум’ям у руках. Це – посилання на божество, що є втіленням мудрості та розуму. Фріда ставилася до Дієго як до одного з найталановитіших людей у світі, часто називаючи його майстром, схиляючись перед його мистецтвом та образом мислення. Проте вважала, що як художниця вона вправніша. Обох персонажів обіймає антропоморфна жіноча фігура з обличчям, що нагадує Кало. Це – Земля (Мексика). На її грудях виникла тріщина, звідки виливається материнське молоко. На краю щілини трохи перевернуте дерево, а обабіч тіла – рослинність мексиканської пустелі. Його оточує друга жіноча постать – Всесвіт, що складає тло з двоїстим положенням у просторі. Ліворуч з нею зливається ніч – там, угорі, ймовірно, зображений місяць. Рука, що виходять з фігури з цієї сторони, темна. З правого боку світить сонце – постать з’єднується з днем і рука в неї світла. З обох плечей по руках до низу рясно ростуть коріння. У правиці спить шолоїцквінтлі – улюблена собачка Фріди, той самий сеньйор Ксолотль. Цей щедро наповнений символікою твір зображує ряд явищ, що стосуються життєвих труднощів Фріди, як-то жіночність, материнство та власне Дієго Рівера. Картина написана в 1949 р. олійними фарбами на полотні. Стиль, в якому її створено, фахівці визначають як наївне мистецтво й одночасно відносять до сюрреалізму. Сучасна локація цього справжнього шедевра – приватна колекція Жака і Наташі Гельман у Мехіко.
Багато тоновий водяний знак являє собою зображення Дієго Рівери–таке саме, як і на його автопортреті на аверсі– та цифрове позначення номіналу «500» під ним. Водяний знак стає доступними нашому зорові при спостереженні купюри на просвіт у світлій, без друку, зоні купонного поля. Ще там, угорі, під час розглядання банкноти проти світла з обох її сторін ми бачимо фігури, що накладаються і доповнюють одна одну, складаючи за такої умови карту Мексики та чотирипроменеву геральдичну розу вітрів.
Цей паперовий грошовий знак містить дві захисні стрічки: одну – магнітну, повністю занурену в товщу паперу, і другу – введену в нього частково, у вигляді 3D-нитки з чітко окресленим кінетичним ефектом, де при вертикальному нахилі банкноти з’являються і зникають, немов горизонтально пливуть усередині, равлики, а певніше – їхні рухливі стилізовані зображення. Такий ефект має і композиція у лівому верхньому куті аверсу, права частина якої змінює свій колір у разі нахилу купюри. На реверсі, якщо розглядати його в ультрафіолетових променях, можна побачити, як радісно пурхають граціозні жовті канарки, що спрямовуються вгору, до неба.
Розмір банкнот – 148х66 мм. Цікаво, що довжина купюр, що відносяться до однієї серії, кожного наступного номіналу більша за попередній на 7 мм (при однаковій висоті). Це, поряд із рельєфними написами назви емітента «BancodeMéxico» та номіналу «QuinientosPesos», полегшує ідентифікацію грошових знаків людям з послабленим зором. З обох боків купюри вказані її номінал прописом і двічі числом, а також найменування банка-емітента. На аверсі є факсимільні підписи уповноважених осіб – голови правління банку і головного касира, а також номер банкноти, що складається з великою латинської літери попереду та семи цифр після неї. Номер повторюється і на купонному полі. Крім того, на ньому вказано серію – одну або, починаючи з 19 грудня 2012 р., дві великі латинські літери, число, місяць, рік і місце випуску – «México, D.F.» (Мехіко, федеральний округ Дістрито-Федераль), а на банкнотах 2016–2017 рр. – «CiudaddeMéxico» (місто Мехіко). На реверсі вгорі, ліворуч від портрета Кало, нанесено факсимільний відбиток печатки Банку Мексики.
Колірна гама 500 песо змінюється у вузькому діапазоні – від коричневого до бежевого, тобто різноманітністю кольорів ці купюри, виготовлені на бавовняному папері, на превеликий жаль, не відрізняються, тоді як оригінали відтворених на них картин дуже яскраві та барвисті. Невже творці цих грошей економили на красі?!Начебто, і номінал не такий вже й низький (передостанній у номінальному ряді) – на дату першого випуску, 8 березня 2010 р., 500 песо за обмінним курсом станови $38, а на день останньої емісії, 24 серпня 2017 р., – $28.Між іншим, друкарнею Банку Мексики, що у Мехіко, щорічно здійснювалося від одного до трьох випусків цих банкнот. І нині вони залишаються чинним засобом платежу, попри те, що з 27 серпня 2018 р. їх замінили новимибанкнотами з портретом згаданого на початку статті Беніто Хуареса.
Дозволимо собі невеликий ліричний відступ. Перефразовуючи відомий зі шкільних років крилатий вислів про календарі, скажемо так: усі брешуть каталоги. Йдеться про «Стандартний каталог світових паперових грошей» Альберта Піка, що виходив у світ під егідою американської компанії «KrausePublications». Це поважне видання, в якому каталогізована практично кожна банкнота всіх країн планети та без якого боністи вже майже півстоліття не уявляють свого колекціонерського життя. Що ж, читаємо про мексиканський паперовий грошовий знак номіналом 500 песо за каталожним номером P126: «DiegoRiveraatcenter. Back: TwoofRivera’spaintingatcenter». Про аверс там все вірно, тільки неповно –не згадали картину Рівери. А ось з реверсом куди сумніше – автопортрет Кало та її добуток укладачі каталогу прийняли за нібито дві роботи Дієго.І це до того, що текст на банкноті наведено зрозумілою іспанською: під портретами митців вказані їхні імена, а під малюнками – назви, що відносяться до них… Авжеж, Дієго був чоловіком Фріди, проте об’єкти авторського права, якими є предмети живопису, належать тільки тій особі, що дала життя цим витворам мистецтва. Схоже, що нас намагалися (звичайно, не навмисно) ввести в оману, з року в рік та з видання до видання тиражуючи прикру помилку.До хибних цін на предмети колекціонування, вказаних у таких каталогах, ми вже звикли. Але ляпсус в опису – це вже занадто. Хіба не так?
Отже, Фріда Кало і Дієго Рівера! Обравши саме їх, емітент вирішив зробити свій внесок у популяризацію мексиканського мистецтва, хоча ця назавжди нерозлучна пара і без того належить до одних із найвідоміших та найпрестижніших митців не тільки у своїй країні, а й в усьому світі. Безумовно, Банк Мексики заслуговує на вдячність за випуск такої купюри.
…А ми в наших заповітних мріях несемося у ті благодатні часи, коли на оновлених українських банкнотах буде увічнено унікальну українську художницю Марію Примаченко (1909–1997), що творила в жанрі наївного мистецтва. Чарівні та кумедні звірята її пензля радуватимуть наш погляд і зігріватимуть душу незабаром після такого жаданого закінчення цієї нелюдської війни. Війни, у якій добро обов’язково здобуде беззаперечну перемогу над абсолютним злом!
--------
* Костенко Ліна. Триста поезій. – К.: А-ба-ба-га-ла-ма-га, 2014. – 416 с.
© "Нумізматика і фалеристика" № 4 (104) жовтень-грудень 2022 https://www.numismatics.kiev.ua