Андрій Бойко-Гагарін, докт. істор. наук;
Микола Єфремов (Київ)
Монети Російської та Австро-Угорської імперій в Україні мали традиційне застосування. Розміщені в оправу з бантом з інкрустованим камінням у кораловому намисті, вони перетворювалися на дукачі. У народному вжитку поширений елемент жіночої прикраси, що складався з оправи зі вставленою всередину обіговою монетою та прикрашеного напівдорогоцінним камінням стильного банта.
Існує безліч критеріїв, за якими мають оцінюватися антикварні раритети. До кожного предмета необхідний окремий підхід, знання особливостей та ознак, що показують справжню цінність антикваріату. З кожним роком вартість антикварних речей зростає, у зв’язку з цим потрібно чітко розуміти тонкощі їх оцінювання.
Антикваріатом називається предмет, що має культурну і художню цінність, створення якого відбулося більше ста років тому. У рідкісних випадках антикваріатом можуть бути вироби, виготовлені і менш ніж століття назад. Як правильно оцінити антикварні речі і предмети старовини?
Параметри оцінювання антикварних предметів:
Справжність. Найважливіший аспект оцінювання предмета – його справжнє походження. Якщо виріб фальшивий, ні про яку приналежність до антикварного і мови бути не може.
Рідкісність предмета. Ступінь рідкісності є визначальним фактором в оцінюванні вартості. Чим менше існує аналогів конкретної речі, тим вища ціна.
Вік. Цілком очевидно, що чим старіший предмет, тим вища його цінність.
Цінність вихідних матеріалів. Вироби з дорогоцінних металів і каменів, дорогих порід дерева й інших цінних комплектуючих оцінюються дуже дорого.
Історична цінність. Якщо створення приурочено до якоїсь історичної події, цінність значно зростає. Так, наприклад, монети, виготовлені на честь певної військової перемоги, коштують дорожче, ніж ті, виробництво яких не пов’язане з жодними важливими віхами в історії.
Унікальність роботи. Буває так, що предмет виготовлений за методикою, яку неможливо або вкрай важко повторити у наш час.
Стан виробу. Це один з найбільш значущих чинників в оцінюванні вартості антикваріату. Реставрація значно знижує цінність предмета.
Нерідко мають значення місце та епоха виготовлення антикварного предмета.
Оцінювання проводиться у кілька етапів: перевірка антикварного предмета на справжність; визначення вартості речі з урахуванням інформації з аукціонів; експертиза дорогоцінних металів або каменів, якщо вони є.
Остаточна ціна і висновок
Оцінювач антикваріату повинен бути експертом у кількох галузях. Однак часто буває, що одна людина не має усіх необхідних знань та навичок, нерідко потрібна допомога сторонніх фахівців. Це можуть бути мистецтвознавці, реставратори, історики, букіністи і навіть гемологи. Зазвичай усі ці люди працюють у музеях і картинних галереях, експертних лабораторіях. Експертне оцінювання оплачується окремо, витрати не входять у вартість антикварного виробу. У ході експертизи фахівець повинен упевнитися в тому, що твір мистецтва не знаходиться у розшуку.
Інвестиції в антикварні предмети, як правило, приносять непоганий прибуток у майбутньому. Це пов’язано з тим, що цінність старовинних речей постійно збільшується. Антикваріат справедливо вважається одним з найбільш безпечних активів для вкладення грошей. Зовсім не обов’язково відразу купувати щось велике, можна почати з монети або невеликого предмета інтер’єру. Тому питання грамотного та обґрунтованого оцінювання культурних цінностей, у тому числі дукачів, має надзвичайно важливе значення.
Частина антикварних виробів оцінюється відповідно до особливих правил. Більше половини вартості ювелірної прикраси прямо залежить від проби дорогоцінного металу. Якщо прикраса інкрустована діамантами, смарагдами, рубінами або іншими дорогоцінними мінералами, цінність буде розраховуватися залежно від чистоти, ваги і рідкісності каменю.
Основою експертизи культурних цінностей є уміння орієнтуватися серед зразків культурних цінностей, визначати художню, історичну, наукову, музейну цінність, виділяти характерні ознаки творів мистецтв і визначати їх вартість та збереження.
Культурні цінності – це надбання, що належать до певної групи: соціальної, художньої, етнічної, історичної, матеріальної, духовної та мають наукове значення. Усі вони можуть бути виражені певними формами мистецтва: особисті, властиві певній статі чи віку, цінності великих або малих груп людей, різних епох і держав, загальнолюдські. Тому в науці культурні цінності прийнято поділяти на дві основні групи. До першої належать сукупні здобутки інтелектуальної, художньої та релігійної творчості (видатні архітектурні споруди, унікальні досягнення ремесел, археологічні й етнографічні раритети тощо), а до другої – ті культурні цінності, що виправдали себе, довели свою ефективність на практиці (звичаї, стереотипи поведінки і свідомості, оцінювання, думки, інтерпретації тощо) та ведуть до інтеграції суспільства, росту взаєморозуміння між людьми, їх солідарності, взаємодопомоги.
Обидві групи культурних цінностей на практиці становлять основу будь-якої культури і визначають її неповторність. Щоб дізнатися справжню вартість дукача, насамперед потрібно обов’язково провести оцінювання в експерта на встановлення автентичності.
Наведемо деякі особливості оцінювання саме традиційних жіночих прикрас – дукачів, що існують на антикварному ринку в Україні. Факторами, які впливають на грошову оцінку дукача, є: рідкісність вставленої в оправу монети, рідкісність типу дукача, стан збереженості.
Рідкісність вставленої в оправу монети, стан її збереженості. Досить частим фактом є заміна первинної монети, яка була вставлена майстром- ювеліром у дукач, у разі якщо ця монета рідкісна, на більш поширену та дешеву. В окремих типах дукачів в оправу первинно може бути вставлена не рідкісна, але дорога монета. Наприклад, у дукачах волинського типу в оправі часто використовували золоті чотирьохдукатові монети Австро- Угорщини, які оцінюються дорого за рахунок значної кількості дорогоцінного металу, з якого вони виготовлені. У разі збереження в оправі дукача рідкісної монети, наприклад автентичного червінця Катерини ІІ, його вартість і привабливість на колекційному ринку будуть значно вищими. Так, у дукачах слобожанського типу в оправі часто можна зустріти рублі Петра І чи Петра ІІ або навіть Петра ІІІ, які самі по собі є рідкісними.
Рідкісність типу дукача. Серед відомих типів дукачів, що розподілені головним чином відповідно до регіону їх поширення, фахівці виділяють більш та менш рідкісні, а відповідно, які можуть бути більше або менше оцінені, оскільки і попит на колекційному ринку буде вищим на рідкісніші дукачі. Так, найбільш поширеним типом дукача є вереміївський, рідкісним – курський, тип «яблуневий спас» високо оцінюється, навіть ураховуючи виконання більшості таких дукачів з недорогоцінного металу. У цього типу дукача може бути наявна золота вставка з образом Ісуса Христа, що суттєво підвищує його цінність. Інколи навіть поширені типи дукачів можуть містити цікаві рідкісні особливості – нехарактерні відмінності, виконані у формі банта; наявність позолоти на банті поширеного типу дукача, що зазвичай трапляється без позолоти.
Стан збереженості – наявність дефектів чи недбалих непрофесійних реставраційних втручань, слідів корозії або пошкоджень тощо, що також впливає на грошову оцінку.
Висловлюємо щиру подяку Максимові Очкуру
за надані рекомендації та коментарі із зазначеної теми
Дукач з бантом, ХІХ ст. Знайдений на межі Чернігівщини та Полтавщини*
* Музей грошей: науково-популярний каталог / Відп. ред. Д. Толочко, А. Бойко-Гагарін, Р. Рілов, М.-М. Костів. – Київ: Спринт-сервіс, 2021. С. 31.
Матеріали надані видавництвом журналу "Нумізматика і фалеристика" https://www.numismatics.kiev.ua/