Почитать

​Олег Топілко: «Музей зацікавлений досліджувати і популяризувати історію»

Про унікальні експонати музею Києво-Печерської лаври та про популяризацію історії розповідає Олег Топілко, завідувач науково-дослідного відділу вивчення і розвитку музейної справи Національного історико-культурного заповідника Києво-Печерська Лавра.

Кількість експонатів у фондах є стабільною чи фонди наповнюються?

– Звісно, наші фонди періодично наповнюються. Існує фондова закупівельна комісія. До неї входять науковці, які аналізують предмети, що приносять колекціонери і випадкові люди, до яких потрапляють цінні артефакти. Цей процес триває і буде тривати, адже будь який музей зацікавлений збирати, зберігати, досліджувати і популяризувати.

Процес дослідження території музею триває, бо територія ця дуже цікава. Тут є пласти з ХІІ століття, це дуже давній і цікавий період, який потребує пильної уваги науковців.

Ви сказали, що частину ваших надходжень до фонду ви отримуєте від колекціонерів. Які інші види співпраці з колекціонерами ви практикуєте?

– Колекціонери можуть передавати до фондів як і окремі експонати, так і цілі колекції. Як правило, вони роблять це з метою кращого вивчення об’єкту або його реставрації.

Наші представники фондів безпосередньо зустрічаються з цими людьми. Це надзвичайно велика робота – взяти на баланс пам’ятку, її дослідити, описати. Це великий обсяг роботи, над яким також працюють співробітники наших наукових підрозділів (відділ історії та археології, мистецтвознавчий відділ).

Чимало колекціонерів активно спілкуються з нашими реставраторами. Ми маємо достатній досвід у цій справі, це підтверджується зокрема окремою виставкою «Відреставровані скарби Києво-Печерської Лаври». У нас також була виставка, присвячена відреставрованим пам’яткам Успенської церкви після пожежі – «Святиня, обпалена війною». Там були фотографії до і після реставрації.

Наскільки мені відомо, рік тому у Лаврі знайшли скарб. Це правда?

– Не зовсім. У нас відбуваються семінари археологів у митрополичому саду, де досліджуються як і мури Лаври, так і околиці музею. Тому періодично знаходяться предмети.

Якщо йде мова про скарб, який знайшли у мистецькому соборі, то це було ще у XVIII столітті. Його подальший маршрут опинився у Петербурзі, адже тоді це був монастир, а не музей.

Процес дослідження території музею триває, бо територія ця дуже цікава. Тут є пласти з ХІІ століття, це дуже давній і цікавий період, який потребує пильної уваги науковців. Це приносить відкриття і дає поштовхи до подальших досліджень.

Дивитися розділ «Мистецтво та антикваріат» на UNC.UA

Розкажіть про рідкісні експонати, які представлені у ваших фондах.Чи всі експонати можна побачити в експозиції?

– Не всі. У нас є фонд, де зберігаються речі недоступні широкому глядачу. Періодично ці речі можуть виставляти у музеях лаврських. Таких речей дуже багато. Ось, наприклад, нещодавно, у березні ми відкривали виставку до 380-ї річниці з дня народженняГетьмана України Івана Мазепи– “Гетьман Іван Мазепа і Києво-Печерська Лавра”. Ось там була представлена звіздиця, яку подарував сам Мазепа заповіднику.

Звіздиця – це елемент церковного начиння, уживаний під час православної Літургії. Має вигляд двох металевих (золотих або позолочених) дуг, з'єднаних у центрі перетину болтиком та гайкою, таким чином, що дуги можуть сходитися разом, перекриваючи одна одну, і розсуватися хрестоподібно. Впровадження звіздиці до літургійного ужитку одностайно приписують Івану Златоусту. Звіздиця символізує Вифлеємську зорю. Конкретно ця звідиця є срібною в позолоті з гравіюванням імені Гетьмана Івана Мазепи, і є вкладом до Успенського собору Києво-Печерської лаври.

Також були представлені речі, подаровані мамою Івана Мазепи – Магдалиною, яка мала тісний зв’язок з Києво-Печерським заповідником.Там, де зараз знаходиться Мистецький Арсенал, був монастир Вознесеньський, настоятелькою якого була Магдалина.

Тобто періодично з’являються експонати, які можна подивитися саме тут.Проте історія багатьох унікальних експонатів обривається після Другої світової війни, коли чимало дорогоцінних об’єктів було втрачено. Багато експонатів було розпорошено як і по світу, так і по тодішньому Радянському Союзу. Деякі наші експонати потрапили до інших музеїв міста Києва. Більшість наших рідкісних експонатів є усе таки виставленими в експозиціях.

Тобто більшість ваших експонатів усе таки не у фондах? Чому?

– У нас насправді не так і багато рідкісних експонатів, тому хочеться аби вони були максимально наближені до людей. Інша справа, якщо пам’ятка потребує реставрації, вона потрапляє до реставраційної майстерні. – і щось доповнюється, покращується. Такожекспозиція може коригуватися, куратори періодично вносять зміни до постійних виставок, розставляють нові акценти.

На центральній соборній площі заповідника є музей Києво-Печерської Лаври, там власне чотири інформаційні секції, де представлена історія Києво-Печерської Лаври. Там можна побачити історію монастиря від початку і до сьогодення. Цим ми можемо поділитися як і з дорослими, так із підростаючим поколінням. До того ж аби донести історію до наступних поколінь проводяться спеціальні заходи. У цьому зацікавлений освітній відділ нашого музею – популяризувати нашу історію.

– Які заходи ви проводите?

Олена Прахова, дочка Андріяна Прахова, по-домашньому Льоля, була майстерною вишивальницею. Вона також захотіла долучитися до оновлення Володимирського собору і попросила Віктора Васнецова, щоб він зробив їй ескіз. І вона за цим ескізом виготовила цю плащаницю.

– Є у нас цікавий експонат, не такий уже і давній – ХІХ століття. Це плащаниця, яку виготовляла Олена Прахова за ескізами В.Васнецова. Це в той же час, коли видатний художник працював у Києві над розписом Володимирського собору. Це не випадково, адже колись Володимирський собор був філією Києво-Печерського заповідника. Взагалі Володимирський собор розписувався упродовж майже десяти років. Його приїхали розписувати відомі художники Російської імперії на запрошення професора Володимирського університету Прахова – Васнецов, Нестеров, київські брати-художники Котурбінські. Також серед них був Михайло Врубель, який, щоправда, розписував ще Кирилівську церкву, а до Володимирського собору його не запросили, адже стиль мав зовсім інший. Розписи Володимирського собору тривали у тій богемній атмосфері, у якій збиралися художники у квартирі Прахова у Києві. Олена Прахова, дочка Андріяна Прахова, по-домашньому Льоля, була майстерною вишивальницею. Вона також захотіла долучитися до оновлення Володимирського собору і попросила Віктора Васнецова, щоб він зробив їй ескіз. І вона за цим ескізом виготовила цю плащаницю.

Плащаниця пройшла певні трагічні і драматичні моменти. Свого часу злодій викрав її з Володимирського собору, пошматував...

Розкажіть більше про історію виробу. Як він потрапив до музею?

– Плащаниця пройшла певні трагічні і драматичні моменти. Свого часу злодій викрав її з Володимирського собору, пошматував, а згодом її, сплюндровану знайшли. Тому є певні втрачені зразки виробу. Завдяки старанням наших реставраторів цей витвір набув експозиційного вигляду і тепер представлений у експозиції.

Ця плащаниця масштабна і розміщена у чудовій експозиції під назвою «Відреставровані скарби Києво-Печерської Лаври». Там є і відповідна вітрина. Сама плащаниця оздоблена цікавою технікою – вишита гладдю – ручна робота, звичайно титанічна.

Плащаниця є документом епохи, так званого «Срібного часу» ХІХ століття. З цією пам’яткою пов’язано чимало важливих особистостей, вона творилася у богемній атмосфері.

Ви згадували про популяризацію історії. Яким чином Ви можете популяризувати історію таких специфічних пам’яток, як, скажімо плащаниця?

– Окрім стандартних публічних лекцій, ми проводили також лекцію-виставу про цей артефакт. Такий формат подачі інформації допомагає глядачеві відтворити атмосферу життя об’єкту. Історичні матеріали подані засобами гри оживлюють минуле. Все для прийдешнього покоління.

Також у нас були лекції-вистави про Нестора Літописця – «Повість минулих літ», ще про гетьмана Івана Мазепу. Ми працюємо над своєю інтерактивністю, залучаємо дітей до цієї історії. Це надзвичайні постаті, надзвичайна історія.

Таку постать, як Іван Мазепа неможливо ні з ким порівняти. За його правління було створено більше сорока храмів, було вкладено величезні коши в розбудову України. Саме Мазепа поєднав Лівобережну і Правобережну України. Також чимало Гетьман зробив для Києво-Печерської Лаври, яку він дуже с любив. Також Іван Мазепа вкладав кошти в укріплення Києва, в мури лаврські. До того ж, Мазепа не лише сам був меценатом, а й залучав інших вельмож вкладати кошти в монастирі. У нього була така державницька політика.

Наш музей також активно розповідає театралізованими засобами про таких постатей як Тарас Григорович Шевченко.

Окрім формату лекцій-вистав, у нас ще є квест і театралізований квест, де потрібно самому віднайти об’єкти чи їхні зображення, або ж відчути себе у ролі певного історичного діяча. Таким чином діти інакше сприймають історію, вони починають розуміти історичних діячів з меншою дистанцією. Діти долучаються до історії, і це важливо.

Розмову вела Вікторія Фещук