Вже вкотре ми пропонуємо Вам статтю про філокартію. І самі дивуємося з того, наскільки широкі ці філокартичні горизонти. Презентуємо ще один перспективний напрям у колекціонуванні листівок, який є, до речі, суто українським.
Чому кобзарство?
Як відомо, філокартія знає чимало нових мистецьких фактів з історії народної музичної культури. Українське образотворче мистецтво завжди цікавилося цієї темою і дало у цій галузі просто-таки своєрідні шедеври. На жаль, коли науковці взялися за дослідження і узагальнення цієї галузі, то багато оригінальних творів уже безповоротно загинули, проте, на щастя, лишивши по собі сліди-репродукції на листівках. Щоправда, значна кількість робіт з кобзарськими сюжетами спеціально й призначалася для видань такого типу, і їх можна досліджувати як твори, що належать тільки до філокартії.
На листівках можна побачити багатьох кобзарів і їхніх поводирів, кобзарське вбрання та типи й особливості конструкції інструментів. Так, на листівках видавництва «Рассвет» (Київ) і львівського видавця Андрейчина видрукувані типи музичних інструментів з аркуша №20 відомого альбому «Із української старовини», де М. С. Самокиш графічно відобразив кобзу, торбан і бубон, а С. І. Васильківський змалював кобзаря з поводирем (на листівці київського видання образ безіменного кобзаря замінено портретом Т. Г. Шевченка). До цього малюнка (як і до інших) Д. І. Яворницький написав нарис, у якому стисло викладено історію кобзи й кобзарства в Україні.
На відміну від фотопортретних видань, художні листівки відображають типові прояви кобзарства в Україні. Адже художник-реаліст вдається, насамперед, до узагальнень та типізації подій і героїв.
Кобзарство у філокартії на UNC.UA
Спроби класифікації
Усі листівки. які дійшли до нашого часу, можна поділити на дві основні групи. До першої належать відображення зрячих козаків-кобзарів, козаків Війська Запорізького. Кобза була тоді улюбленим козацьким інструментом. Однією з типових листівок цієї групи можна вважати репродукцію з відомої картини Ф. С. Красицького «Гість із Запоріжжя», випущену київським видавництвом «Квітка». Другу групу листівок становлять зображення сліпих кобзарів, професіональних народних співців.
З-поміж цих двох великих груп листівок можна відокремити розділ по видах зображень. Часто це — твори народного мистецтва про кобзарів, самі кобзарі на фотолистівках, художні твори дореволюційних і радянських митців, актори в ролях кобзарів, скульптура, мозаїка тощо. У філокартії використовуються стародавні народні картини, як,наприклад, Козак Мамай, що грає на кобзі (листівки київського товариства «Друкар»). До цих видань належить і листівка, випущена Українським видавництвом у Києві та галицькою накладнею в Коломиї — «Козак-бандурник з школярських кунштів у бібліотеці Печерської лаври». Це був типовий малюнок «спудея» Київської академії. Його можна датувати десь початком XVIII ст. На листівці — вусатий кобзар-бандурист, показаний у дещо схематично-графічному плані, але з усіма атрибутами кобзаря, як це подавалось у творах народного мистецтва, в традиції Козака Мамая.
До другої групи відносимо фотографії кобзарів, видані на паспорту з фотопаперу чи друкарським способом за фотооригіналом. Такі листівки, датовані початком ХХ століття, виходили переважно в серії «Українські типи і краєвиди», що нараховує понад 350 назв. Кобзарству присвячені №№16, 37, 79, 184, 291, 267 та інші. Цим матеріаломскористалося також акціонерне товариство Гранберга у Стокгольмі, видавництва якого працювали на український ринок (№№ 504, 1241 та ін.). Більшість номерів видання видруковано, але трапляються й фотолистівки (наприклад, у тому ж видавництві «Рассвет»). До цієї групи належать анотовані лситівки з іменами кобзарів того часу. Це — портрети О. М. Вересая (фотолистівка), М. С. Кравченка, П. Древченка (вид. Гранберга), С. А. Пасюги («Рассвет»), І. І. Кучугури-Кучеренка (вид-во «Відродження», Москва), Д. Щербини (вид. Г. Гануляка, Львів, 1923 р.) та ін. На багатьох листівках прізвища кобзарів не вказані, але шляхом порівняння можна визначити, що їхніми прототипами були переважно відомі музиканти хоча більшість портретованих осіб досі не встановлено.
До третьої групи треба віднести образи кобзарів, змальовані видатними українськими, російськими та польськими художниками, твори яких опубліковані на листівках. Серед майстрів, що писали на кобзарську тематику, виступають Ю. Коссак, С. І. Васильківський, Г. І. Нарбут, О. Г. Сластіон, А. А. Ждаха, Ф. С. Красницький, М. С. Самокиш, К. А. Трутовський, В. Є. Маковський, І. Ю. Рєпін та ін. Розташовані в хронологічній послідовності, ці листівки, разом з попередніми, висвітлюють історичні події, учасниками яких були кобзарі.
Скульптури кобзарів – на листівках
У конкурсі на проект пам’ятника Т. Г. Шевченку у Києві (1911 – 1912 рр.) до п’ятдесятиріччя від дня смерті поета взяло участь багато талановитих скульпторів. Проекти пам’ятників, як правило, фіксувались на фотолистівках і розповсюджувалися. На багатьох скульптурах (наприклад, проекти Л. Трокала, Г. Кузневича та ін.) неодмінним персонажем виступали кобзарі. Навіть на одному із варіантів проекту пам’ятника скульптор Волнухін зобразив самого Шевченка з бандурою в руках.
Відома також листівка з проектом пам’ятника Богданові Хмельницькому у Києві. Скульптор М. Мікешин пропонував навколо п’єдесталу установити ряд скульптур, які б зображали представників різних станів населення XVII ст. Серед них була запроектована й відтворена на макеті постать кобзаря, який закликав народ до боротьби. На сьогодні зберігся макет такого пам’ятника, відлитий у бронзі (він експонується в Чернігівському історико-краєзнавчому музеї).
За І. Бугаєвичем, журнал «Народна творчість та етнографія», №1, 1964