Листівки кінця ХІХ – початку ХХ століття вміли дивувати. Їх своєрідна естетика поширена і зараз, проте точно не на листівках, які можна придбати на пошті, а тим паче – відправити адресату.
Чого варті лише вікторіанські листівки. Річ у тому, що з появою традиції висилати привітальні листівки в Англії у ХІХ сторіччі, з’явилися і несподівані сюжети.
Антропоморфні кішки, вбиті смердючі жаби, комахи, що танцюють під місячним світлом абощо, сьогодні не такі поширені, хоча й зустрічаються у ілюстраторів (але не на пошті). Проте в ХІХ сторіччі вікторіанці не вбачали нічого надзвичайного у тому, щоби відправити своїм рідним похмуру листівку з мертвим горобцем і надписом «Нехай ваше свято буде радісним!».
Дивитися розділ «Філокартія» на UNC.UA
До речі, зображення мертвих дроздів, горобців та пташки волове очко, було поширеним у той час та містило глибше значення, ніж може видатись на перший погляд. Ця естетика нагадувала людям про безхатніх дітей, які помирають від голоду й морозу. Джон Гроссман, дослідник різдвяних листівок вікторіанської Англії,зауважує, що ці види птахів були улюбленими серед англійців та вважалися священними в британському фольклорі. Саме зважаючи на їхню значущість в національній свідомості, вони були універсальними символами для розкриття симпатії і співчуття у людях. «Тому такі зображення на листівках могли бути спробою підвищити обізнаність загалу про соціальну несправедливість і бути спробою змінити суспільство, бо ж як людина, яка отримала таку карту, зможе самовдоволено вважає себе краще, ніж бездомна сирітка?».
Загалом вікторіанська естетика та ставлення до смерті мали специфічні риси навіть для Європи того часу.
Не менш дивною може видатись і листівка із зображенням Диявола (Крампа). Проте і тут все не так просто.
У Європі кінця ХІХ – початку ХХ сторіччя святий Миколай розносив подарунки не самотою, а за допомогою диявола. За легендою, Святий Миколай звернувся до диявола по допомогу. Тож св.Миколай приносив солодощі хорошим і слухняним діткам, в той час як диявол приходив до неслухняних дітей, викрадав їх і бив палицею. Тож листівки з вітаннями від Крампуса («Grub vom Krampus») були поширені в німецькій традиції і несли своєрідне попередження на кшталт «Пильнуйте!».
В цей період популярними стають і оптичні ілюзії. Так, до сьогодні дійшли дві найвідоміші листівки, які у свій час здійняли великий резонанс та користувались неабиякою популярністю.
Ця французька листівка зветься «П’єро і Коломбіно», проте це лише один бік зображення: у затишній вітальні П’єро і Коломбіно сидять коло вікна, через яке пробивається вечірнє сонце, а на столі стоять келихи та рюмки з напоями. З іншого ж боку – це зображення черепа, в якому голови П’єро та Коломбіно слугують очима, а долоні П’єро, зведені в проханні, складають ніс. Не меншрезонансною виявилася і німецька листівка 1888 року під назвою «Моя дружина й теща».
Зображення набуло популярності, і з 1915 року на нього малювали багато пародій, карикатур та копій.
Оптична ілюзія полягає в тому, що тут зображено і молоду дівчину, і літню жінку водночас. Зображення набуло популярності, і з 1915 року на нього малювали багато пародій, карикатур та копій. Проте резонансність зображення не стихла й досі. А все тому, що обидві постаті на зображенні бачать не всі. Тож нещодавно, як повідомляє видання Scientific Reports, група вчених з Університету Південної Австралії та Університету Фліндерса здійснили експеримент із зображенням. У ході експерименту було виявлено, що оптична ілюзія цієї листівки сприймається в залежності від віку: люди до 30 переважно бачать молоду дівчину, в той час як люди після 30 – бачать літню жінку.
Не відставали у свій час і листівки, видані в Російській імперії. Як і вікторіанська Англія, вони теж вирізнялися незвичайною естетикою.
Українська ілюстраторка Світлана Дорошева має колекцію саме таких листівок. В одному з інтерв’ю Світлана говорить: «Там багато красивого – розкішні ретро-діви, чарівні картини, капелюшки, сукні та безсоромні наряди... Проте, найбільш дивовижно простежувати, наскільки змінились сюжети. Більшість сюжетів неможливо уявити собі на сучасних листівках, а деякі – сьогодні взагалі табу. Наприклад, дитина, яка курить: було мило – стало нечувано».
Проте, найбільш дивовижно простежувати, наскільки змінились сюжети... Наприклад, дитина, яка курить: було мило – стало нечувано.
В колекції ілюстраторки немало і листівок із геть смертною темою – паталогоанатомами:
Іронія в тому, що листівки подібного характеру нерідко надсилалися з любовним листом. Наприклад, колекції Світлани Дорошевої є надзвичайний екземпляр – «Анатомія серця».
А на звороті листівки, як повідомляє колекціонерка, такий текст: «...письма выходят смешанного характера - лирико-назидательные. Чем же я виноват, когда вы такая глупенькая? Скучаю страшно. И странно - чрезвычайно хочу вас видеть. Этим я очень недоволен. Это меня злит". А потом еще: "Я люблю независимость, свободу сердца и пр., а маленький медвежонок всадил мне свои коготки. Я же не желаю этого. Нахалочка, как вы не понимаете? За это я вас ненавижу...и люблю».