Назад

Закон грошового обігу

Економічний закон, який визначає кількість грошей, необхідних для обігу. Відповідно до закону, кількість таких грошей має дорівнювати сумі цін товарів, що підлягають реалізації, мінус сума цін товарів, проданих у кредит, мінус сума взаємопогашених платежів, плюс сума платежів, яким прийшов термін оплати; результат слід поділити на середнє число оборотів однойменних грошових одиниць. Якщо сума цін на товари (СЦ) складає 1000 одиниць, сума цін товарів, проданих у кредит (К), - 200 одиниць, сума взаємопогашених платежів (В) - 140 одиниць, сума платежів, яким прийшов термін оплати (П), - 300 одиниць, а середнє число оборотів однойменних грошових одиниць (О) - 3, то кількість грошей, необхідних для звернення (КД), може бути визначено за формулою:

Цей закон дійсний для всіх способів виробництва, де існує товарний і грошовий обіг. В умовах капіталізму закон грошового обігу діяв стихійно - золоті монети вилучалися з обігу, коли потреба в грошах скорочувалась, і знову надходили в обіг, коли потреба зростала. При паперовогрошовому обігу канали обігу розвинених країн часто переповнюються знаками вартості, що призводить до знецінення грошей (див. інфляція). При соціалізмі вимоги закону грошового обігу зводяться до забезпечення певної пропорційності між товарною та грошовою масою шляхом планування грошового обігу.

Підготовлено за матеріалами 3-го видання Нумізматичного словника (Зварич В., Львів, 1979).