Вексель

(Нім., Wechel - зміна, розмін) - письмове боргове зобов'язання встановленої форми, що дає її власнику безперечне право вимагати після закінчення терміну з боржника (особи, яка видала зобов'язання) сплати позначеної у векселі грошової суми. Вексель служить знаряддям комерційного кредиту. Вексель з'явився в XII ст. як засіб міжнародних розрахунків, потім став використовуватися й у внутрішній торгівлі. Приблизно в XVII ст. вексель придбав властивість обігу, тобто стала допускатися передача його іншим особам. Це дозволяло використовувати вексель замість готівки. Вексель став одним з видів кредитних інструментів обігу.

Підготовлено за матеріалами 3-го видання Нумізматичного словника (Зварич В., Львів, 1979).