Деньє

(Франц. Denier від лат. Denarius - денарій) - французька срібна, а через деякий час - бллона і навіть мідна монета, яка була в обігу в усій Західній Європі з часів Меровінгів.

Данар, дінер, динар, діньейро і денье - варіанти назви монети в залежності від країни і території, де вона знаходилася в обігу. Срібні монети королів з династії Меровінгів (V-VIII ст.) вагою в 1,2-1,37 г відомі також під назвою денарій. Новий денарій, тобто деньє, вперше карбувався Пипином Коротким (752-768). При Карлі Великому (768-814) з одного фунта чистого срібла карбували 240 денаріїв вагою 1,3г. 20 денаріїв становили рахункову одиницю - солід (лат. Solidus, англ. Shilling). Пізніше деньє став ділитися на 2 обол (1 обол = 0,65 г). У 781 р за вказівкою Карла Великого почали карбувати денье з так званого каролингського фунта (408 г). З каролингського фунта чистого срібла карбували 240 монет вагою близько 1,7 г (справжня вага монет коливалася від 1,44 до 1,79 г). Після смерті Карла Великого вартість і вага деньє постійно змінювалися. Відомо безліч його типів і різновидів.

Деньє (денарій) Карла Великого. Фотографія- за матеріалами Вікіпедії.

За правління Капетингів (987-1328) монета карбувалася не тільки королями, а й багатьма феодалами. Деньє Гуго Капета (987- 996) карбувався з срібла 416,6-ї проби вагою 1,2-1,3 г. Найвідомішим і найпоширенішим був деньє паризький, карбований при Філіпі II Августі (1180-1223). На аверсі - FRA / NCO (rum rex) - тобто король франків, на реверсі - хрест. З паризької марки срібла (244,75 г) 416,6-ї проби карбували 200 монет вагою 1,22 г (0,509 г срібла). Відомий також турський деньє. З турський марки (233,6 г) карбували 192 монети вагою 1,16 г (0,365 г срібла). Коли в XIII в. з'явився гріш турський, а потім гріш паризький, то 12 деньє стали дорівнювати одному грошу.