Данаро, денаро

Італійська назва денарія. Данар був в обігу майже у всій Італії. У Північній Італії Данар чеканили на основі каролингского денария, з 962 р.- з написами і монограмами німецьких імператорів. Монета карбувалася в наступних містах: Верона, Лукка, Мілан, Падуя, Венеція, Рим. Спочатку данаро карбувалися за зразком каролингського денарія, але вже падуанські отто (денарії імператора Оттона) карбувалися з срібла 850-ї проби вагою всього лише в 1,34-1,24г. У 1102р. в Генуї з'явилися в обігу бруні (чорні падуанські денарії) зі срібла 500-ї проби вагою в 1,1 - 1,0 г, а в 1115р.- брунетті, які містили чистого срібла ще менше. У Падуї з середини XII ст. денарії містили 0,243 г чистого срібла. У Вероні данаро погіршувався ще швидше: в XII ст. монета карбувалася зі срібла 263-ї проби вагою в 0,456г. Венеціанські пікколо при дожі Вітале Михайла (1156-1172) мали вагу 0,41 г, а наступні - 0,362 г (0,098 г срібла). Італійський денарій погіршувався набагато швидше, ніж в інших європейських країнах, наприклад, - в Німеччині. У Південній Італії, яка перебувала під владою норманських графів, карбувалися тільки мідні фолларо. З XIII ст. денарій був витіснений новими монетами - грошами.