Назад
Біметалізм
(Лат. Bi - двy (x) + metallum - метал) - одночасне вживання в монетної справі двох благородних металів - золота і срібла, або така грошова система, при якій роль загального еквівалента привласнюється двом металам - золоту і сріблу, причому монети з цих металів були в обігу на рівних правах. У своєрідній формі биметалізм використовувався в Персії (VI-IV ст. до н. е.), в епоху еллінізму, в Римі (імператорська епоха), Візантії та арабських країнах.
Відомі два різновиди біметалізму:
1) система паралельної валюти, коли золоті і срібні монети в обігу оцінювалися стихійно, за ринковою вартістю містився в них металу;
2) система подвійного звернення (подвійної валюти), при якій ціннісне співвідношення між двома металами регламентувалося державою при збереженні вільного карбування грошей із золота і срібла. Для XVI-XVIII ст. характерною був перший різновид, для XIX ст.- другий. Біметалізм не відповідав потребам товарного господарства, тому що використання в якості міри вартості одночасно двох металів - золота і срібла - суперечить самій природі цієї функції грошей. Загальною мірою вартості може служити тільки один товар. Крім того, законодавча фіксація співвідношення між золотом і сріблом при біметалізмі суперечила стихійному закону вартості. Тому виникала невідповідність між ринковими і зафіксованими цінами золота і срібла. В результаті монети, викарбувані з металу, відносна вартість якого в певний час підвищувалася, зникали з обігу, залишалися лише монети із знеціненого металу. Типове для біметалізму витіснення "поганими" грошима "хороших" в літературі отримало назву "закону Грешема" (див. Коперніка- Грешема закон).
Неміцність біметалізма як грошової системи, різке зростання торгового обігу, а також знецінення срібла і відносно стійка вартість золота визначили в кінці XIX в. перехід капіталістичних країн до золотого монометалізму.
Підготовлено за матеріалами 3-го видання Нумізматичного словника (Зварич В., Львів, 1979).