Альбус

(Лат. denarius albus - білий пфеніг) - високопробна срібна монета (названа по білому кольору металу), прототипом якої був Турський грош.

Карбувати з другої половини XIV ст. в німецьких державах Нижнього Рейну, а потім і в інших німецьких державах, альбус до появи талерів був основноюй срібною монетою в грошовому обігу. Початкова вага - 3,9 г (3,4 г чистого срібла) пізніше значно зменшилася. З 1444року на золотий гульден йшло 24 альбуса, потім - все більше, в зв'язку зі зниженням проби монетного металу і зменшенням ваги монети, що в свою чергу викликало підвищення курсу золотих, а також великих срібних монет. У 1579 р. талер у м. Кельні цінувався в 60 альбус, а 1604 р.- 74 альбус, в 1658р. - 80 альбус. На слов'янських землях альбус, поряд з високопробним денарием, відомий як «білий пенязь».

Підготовлено за матеріалами 3-го видання Нумізматичного словника (Зварич В., Львів, 1979).