Види паперу, сорти паперу

б) машинний папір (машинного виробництва).

За складом сировини розрізняють:

- папір, що містить деревинну масу (80% деревинної маси і 20% целюлози, що не дуже повноцінна, містить інкрустуючі речовини, швидко жовтіє, не дуже міцний на розривання, для виготовлення поштових марок не придатний);

- папір без деревинної маси;

- целюлозний папір (високосортний папір тільки з целюлози; мало жовтіючий; вельми придатний для виготовлення поштових марок); - - папір з рослинних волокон (виготовляють в Східній і Південній Азії, Південній Америці; до складу цих сортів паперу входять волокна тутового дерева, бамбука, рисової соломи, китайської кропиви, джуту, агави, місцевої коноплі, бананового дерева, пальми борассус); - папір волокнистий(містить шовкові волоконця; такий папір використовувався для виготовлення поштових марок [Швейцарія та НДР (1954/1960р.р., слу­жбові марки) з шорсткою поверхнею (декоративний папір)];

- папір з шовковими нитками [з впресованими горизонтально або вертикально кольоровими шовковими нитками; використовувався у Великобританії для виготовлення конвертів, потім для друкування поштових марок (Баварія 1849/1870р.р. - червоні шовкові нитки; Шлезвиг-Гольштейн 1850/1861 р.р. - сині; Вюр­темберг 1857р. - помаранчеві; Швейцарія 1855/1857 р.р. - жовті, зелені, червоні, красно- коричневі, блакитні і чорні); уперше виготовляється приблизно у 1840р. у Великобританії Дикин­соном і тому названий в XIX ст. дикинсоновий папером);

- флюоресцирующий папір, люмогенний папір [(збагачений аніліновими барвниками (люмогенами) або неорганічними речовинами (флюоресцином); світиться при опроміненні ультрафіолетовим світлом; з 1961р. застосовується для виготовлення поштових марок в різних країнах (ФРН- з 1961р., Данія - з 1963р.), для механізмів з електронним управлінням (див. машина штемпелювальна, див. машина листосортирочна); флюо­ресцирующі матеріали потрібні для здійснення процесу управління];

- фарбований або кольоровий папір (у сиру масу зак­ладаються фарбувальні речовини, в результаті чого папір набуває однакового кольору; у XIX ст. папір застосовувався для виготовлення поштових марок);

- письменний папір [без деревної маси або з нею (проклеєна, придатна для написання чорнилом, сатинована), має серед­ню товщину, використовувався для друкування поштових марок лише в небагатьох випадках, наприклад, Мексика,1886/1888р.р. і Латвія 1919р.]. По товщині (щільності, вазі) розрізняються:

- напівкартон [вага 100-150 г/,м2. -товщина більш 130 мікрон (0,13 мм), міцний, такий, що не гнеться; для друкування поштових марок використовувався рідко (Росія 1916/1918р.р. для "марок-грошей"); Югославія 1919р. (універсальна марка в 10 крон для Словенії); Австрія 1854р.];

- товстий папір [100-130 мікрон (0,1-0,13 мм) завтовшки];

- папір середньої товщини [70-100 мікрон (0,07-0Л мм), застосовується для 80% всіх марок];

- тонкий папір [50- 70 мікрон (0,05-0,07 мм)];

- шовковий папір (дуже тонкий та легкий, з вибіленої целлю­лози, використовувався як папір для авіапош­ти);

- цигарковий папір (тонкий, без деревинної маси, непроклеєний, використовувався для поштових марок тільки у виняткових випадках, наприклад, Саксонія - Ангальт (ГПД) Гал­ле 1946р., випуск "Земельна реформа" на папір для акцизних бандеролей];

- просвічую­чий папір.

По мірі подрібнення та розподілу часток маси папір ділиться на:

а) гладкий [поверхня має машинну гладкість або оброблена лощильними каландрами (сатини­рована), або покрита наповнювачем];

б) по­ристий (проклеєний не повністю або не проклеєний зовсім з необробленою поверхнею);

в) з хмарним просвітом [тверді складені частини розподілені наравномірно, ви­користовувався для поштових марок (Ольденбург, частково Брауншвейг)];

г) бавовняний (мало­розмірний, різній щільності);

д) ворсистий [м'який, з грубими волокнами, застосовувався для поштових марок лише в небагатьох випадках (Баварія, 1873р.)].

За станом поверхні розрізняють:

а) папір звичайний (поверхня без покриття, т. е. шорохувата, пориста, машинної гладкості, або сатинована, часто використовувалася для друкування знаків поштової оплати);

б) ме­лований, хромовий папір для художествен­ний друку [поверхня облагорожена, покри­та шаром казеїну, каоліну або крейди, має особливу глянцеву або матову структуру, забезпечує високоякісне відтворення, часто застосовується для друку поштових марок, придатна для найдрібніших растрів].

Поверхня паперу може мати також визначений відтінок (підфарбований папір - результат нанесення фону тоновою пластиною) або бути поверхнево забарвленим (з однієї або двох сторін шляхом занурення, фарбування або друкування); глянцева або фарбована бу­мага, на поверхню якої наноситься сус­пензія казеїну або пластика, після чого бу­мага полірується до блиску на кам'яній ло­щилці; використовувалася для поштових марок (Ко­лумбия - 1866/1881р., Папська область - 1867/1868рр.).

З точки зору запобігання фальсифи­кації папір ділиться:

- на папір без водяних знаків і папір з водяними энаками, які отримують­ся в процесі виготовлення паперу задопомогою форми (циліндра);

- машинний папір із спеціальними малюнками водяних знаків для друкування банкнотів;

- захисний друкарський папір з поверхнею, захищеною додаванням в паперову масу хімікаліїв, або покритою ними (див. фон).

Деяким захистом від фальсифікації є рифлений папір або бу­мага верже (Швейцарія -1934р, стандартні марки, надруковані високим друком, і 1939р. - II спеціальний випуск "Сільськогосподарська виставка в Цю­ріху") .

Місцеві сорти паперу можна розділити на:

- папір з рослинних волокон (Східній і Південній Азії);

- папір з рисової соломи [з рисовою соломою в якості целюлозної ос­нови (Кашмір 1866/1894р.р., Японія 1871гр, княже­ство Бхор 1879гр, Непал 1886-1901р.р.)];

- папір з волокон рисового лубу (рисовий луб як целюлозна основа до тепер застосовувалася тільки для перших марок Бразилії);

- папір з волокон конопель (Північна Америка), маніль­ский папір [в якості целюлозної основи було манільське прядиво, дуже міцний папір, для виготовлення поштових марок використовувався мало (газетні марки США 1866/1867р.р., бандеролі - 1863р., конверти з вдрукованими марками США 1896-1927р.р.)];

- папір з са­харного очерету або цукровий папір (Британська Гвиана,1856 р. , 4 центи, допоміжна універсальна марка).

До спеціальних сортів паперу відносяться:

- пергамент­ний папір (товстий водонепроникний папір з целюлози), колір - від сіро-білого до сірого, міцна з шорсткою поверхнею, застосовувався для поштових марок тільки у виняткових випадках (Баварія 1916/1920р.р., так званий військовий випуск);

- пергамін, підпергамент (тонкий прозорий жиронепроникний целюлозний папір, для поштових марок застосовувався тільки у виняткових випадках, використовується для виготовлення марочних наліпок, прокладок і смужок в клясерах);

- японський і індійський папір [має жовтуватий відтінок, складається з довгих волокон шовковичного лубу; міцний, м'який, блискучий, невеликої щільності, має підвищену міцність на розрив; для друкування поштових марок застосовується рідко (Австрія 1934р. - серія "Відомі австрійські архітектори"; 1946р.-малі аркуши з марок з портретом президента К.Реннера; 1950р.- марка "100 років австрійській поштовій марці"; 1951р.- марка з нагоди смерті К.Реннера];

- папір з металевим покриттям (багатошаровий, покры­тий тонкою металевою фольгою, використовувався для виготовлення поштових ма­рок - "алюмінієві" марки Угорщини 1955р., "золоті монети" Тонги 1963р.).

Для виготовлення поштових марок використовувалися й такі матеріали, що також сприймали друк: як плівка колодієва (дивись плівка колодієва), дедерон (НДР, спеціальний блок "Хімія на службі світу і соціалізму"), шовк (Польща, спеціальний блок "400 років польській пошті").

Кожен спосіб друку (см.спосіб друку) пред'являє до папіра свої вимоги: у паперу для високого друку, як правило, оброблена поверхня; папір для глибокого друку повинен мати хорошу гігроскопічність; офсет­ний папір повинен добре сприймати фарбу з гумового полотнища; для багато­барвистого друку від паперу потрібен пос­тійний формат; у паперу для плоского друку має бути добре проклеєна, гладка поверхня, яка знижує " розпил" паперу, для літографії і фототипії потрібен постійний формат.

Більш висока раніше доля папіра з водяними знаками для виготовлення поштових марок все більше скорочується; це обумовлено удосконаленням техніки друку та високою точністю форм для друку, що затрудняє фальсіфікацію.

Підготовлено за матеріалами Філателістичного словника (Граллерт В., Грушке В., Москва, 1977)