Система пізнавальної нумерації (поштових індексів) поштових підприємств, за якою поділяється суверенна поштова територія (зазвичай ідентична з територією держави).
Система індексації поштових установ є передумовою підвищення продуктивності праці і необхідна для механізації і раціоналізації поштової справи (сортування листів, їх доставка та ін.). Як правило, будується на десятковому численні (номерна) або на поєднанні з буквами (алфавітно-номерна), причому можливі різні варіанти. Так, поштамти одного району, в залежності від їх величини і значення, можуть мати одно- або багатозначні номера (наприклад, в ГДР-Німецька Демократична Республіка - держава в Центральній Європі, що існувала з 7.10.1949 р до 3.10.1990р. - самий великий Головний поштамт -1, інші головні поштамти від 11 до 15, великі поштамти 111-182, інші поштамти 1111-1829). В принципі поштові установи можуть мати числа одного порядку, причому номери головних і маршрутних поштамтів закінчуються на нулі, який в поштових адресах може відкидатися (наприклад, ГДР 7500-Котбус, а в адресі 75; 7030 = Лейпциг 3, а в адресі 703).
У НДР нумерація поштамтів складалася з цифр, що позначають:
а) напрямок в певний округ (наприклад, 3 = округ Магдебург, 7 = округ Лейпциг / Котбус);
б) напрям в певний район, що охоплює кілька ділянок всередині одного округу - на першому і другому місці [наприклад, від 70 (00) до 74 (00) для районів в окрузі Лейпціг; від 75 (00) до 79 (00) для районів в окрузі Котбус];
в) напрямок в певну ділянку з тризначним числом, причому ділянка може мати ще й іншу тризначну нумерацію [напр., (ділянка Лейнефельде 560 (0), плюс інша нумерація цієї ділянки 561 (0) і 562 (0)].
Підприємства спеціального призначення можна іноді визначити за системою індексації поштових установ, наприклад, в НДР всі поштамти при залізниці мали чотиризначні номери, що закінчувалися на 5 (наприклад, 7005- при залізниці поштамт Лейпциг).
Система пізнавальної нумерації в поштовій справі застосовувалася вже з середини XIX ст. В Австро-Німецькому поштовому союзі вся союзна територія була поділена на «таксіровочні квадрати», що служили підставою для розрахунків на гужовій пошті, при чому всі поштові заклади одного квадрату отримували загальний «номер таксіровочного квадрату».
В Німецької імперській пошті були порядкові номери округів Головних поштових дирекцій - ГПД (наприклад, 14 = Дрезден), чекових, залізничних та інших поштових служб, які були необхідні для службового листування, але для клієнтів пошти значення не мали.
Під час другої світової війни (з 19 грудня 1943р.) тодішня німецька поштова територія рейху вперше була розділена на райони доставки з пізнавальної нумерацією, які в цілому відповідали округам ГПД (наприклад, 10а Східна Саксонія = ГПД Дрезден, 10б Західна Саксонія = ГПД Лейпциг ) і зберігалася Німецькоюй поштою НДР аж до літа 1950р.)
Підготовлено за матеріалами Філателістичного словника (Граллерт В., Грушке В., Москва, 1977)
