Назад
Міжнародний союз електрозв'язку (МСЕ)
Спеціалізована установа ООН з 1947р. з регулювання використання засобів електрозв'язку (франц.: Union Internationale des Telecommunications, UIT; англ.: International Télécommunication Union, ITU); місцеперебування - в Женеві.
Мета МСЕ - об'єднувати зусилля всіх країн-членів шляхом співпраці, покращувати, зберігати і розширювати споруди телекомунікації, а також удосконалювати технічні пристрої і сприяти їх найбільш ефективної експлуатації.
Відносяться сюди завдання:
а) координація і реєстрація використованих радіохвиль, а також запобігання шкідливих перешкод між радіостанціями різних країн;
б) досягнення максимально низьких тарифів при забезпеченні хорошої якості служби зв'язку між країнами- членами та забезпечення незалежного фінансування телекомунікації кожної країни-члена;
в) надання допомоги в розвитку зв'язку країнам, що розвиваються в рамках програми ООН;
г) забезпечення безпеки людського життя шляхом співпраці засобів зв'язку;
д) корисна діяльність в інтересах усіх країн-членів (наукові дослідження, міжнародне регулювання, рекомендації, інформація, публікації і т. п.).
Органи МСЕ: Повноважна конференція з представників (Урядів, адміністративні конференції (всесвітні і регіональні), Адміністративна рада, Генеральний секретаріат, міжнародні консультативні комітети (по телеграфії і телефонії, по радіо) і Міжнародний комітет по реєстрації радіочастот.
МСЕ є наступником Міжнародного телеграфного союзу (МТС), заснованого 17 травня 1865р.
Всесвітня телеграфна конвенція привела до створення аналогічного об'єднання, злиття якого з МТС відбулося в 1932р. Базується на єдиній конвенції Міжнародний союз електрозв'язку, з 1947р. є складовою частиною системи ООН.
В даний час діє Міжнародна конвенція електрозв'язку, прийнята в Монтре (1965р.). Виконавчий регламент служб телеграфу, телекса, телефону і радіо, переглядається адміністративними конференціями, є складовою частиною (додатком) до діючої Міжнародної конвенції електрозв'язку.
Підготовлено за матеріалами Філателістичного словника (Граллерт В., Грушке В., Москва, 1977)