Гумірування

Нанесення на папір розчиненого в воді клею.

В залежності від складових компонентів гумірування може бути гладким, ламким, зернистим, безбарвним (білим) або кольоровим, а при високому вмісту кісткового клея - надто міцним; за наявності певних хімічних домішок гумірування руйнівно впливає на папір. Кольорове гумірування було частим у XIX ст.

Не­стача сировини в колишній Радянській зоні окупації Німеччини 1945/1946р.р. змушувала заощаджувати ма­теріали (див. клей економний).

Для того, щоб запобігти зсідання гумірованого паперу (для поштовых марок), нанесений клеєвий шар зазнавав ламання (див. рифлення клею). В тропічних країнах з вологим кліматом поштові марки іноді випускалися без клею (наприклад, Соціалістична Республіка В’єтнам) або гуміровані так слабо, що аркуші не злипаються. Однак такі марки пе­ред використанням доводиться змазувати клеєм (наприклад, Бразилиія). Стойке в тропічних умовах, впресоване в зворотню сторону папіру, гумірування мають, наприклад, різні мар­ки Венесуели (див. клей тропічний).

В середині XIXст. виробництво прийнятного гумірування поштових марок зазнавало первісні труд­нощі, тільки пізніше були знайдені мате­риали та технологія, які дозволили задовільно вирішити цю проблему. Тому в багатьох класичних марок клеєвий шар вміщує дуже велику частку кіст­ного клею, який з великим трудом розчиняється у воді, є міцним проти різних хімічних розчинників та частково сприяє тому, що папір становиться ламким (наприклад, Гановер 1850/1860р.р., Австрія 1853/1860р.р..,Великобрітанія 1840/1870р.р.).

Повторним гуміруванням називається нанесення вторинного клею на марки, що втратили оригінальний клей.

Підготовлено за матеріалами Філателістичного словника (Граллерт В., Грушке В., Москва, 1977)