Які асоціації пов’язані у вас із містом Олевськ? Не кожен, мабуть, знає навіть про існування такого населеного пункту на півночі Житомирської області.
Якось посеред ночі ми з друзями заїхали туди на електричці і змушені були ночувати прямо на вокзалі. Це було ще до того, як я захопився археологією, відтак тоді Олевськ запам’ятався мені виключно похмурими привокзальними краєвидами, що втілювали в собі всю пострадянську безнадію нашої країни.
Знахідки крем’яних знарядь праці епохи неоліту свідчать про те, що на території сучасного Олевська люди жили уже в IV тисячолітті до нашої ери.
Між тим, знахідки крем’яних знарядь праці епохи неоліту свідчать про те, що на території сучасного Олевська люди жили уже в IV тисячолітті до нашої ери. Як місто ж Олевськ є одним із найдавніших поселень Волині; його заснування пов’язують із датою, не пізнішою за 977 рік (смерть князя Олега Святославича, засновника міста, а також перша літописна згадка про Олевськ).
Красномовно свідчить про давність заснування міста й чисельна народна топоніміка (Завілень, Озле, Ігорів ліс, Тризна тощо).
Розташований на березі річки Уборть, Олевськ, разом із Коростенем і Овручем, за княжіння Олега Святославича утворював своєрідний трикутник, яким обмежувалися землі древлян.
Уже багато років на північному сході міста, в урочищі Бабина гора, Житомирською археологічною експедицією проводяться дослідження городища слов’янського та давньоруського часу. Кожного року науковці знаходять цікаві артефакти, роблять відкриття, що проливають світло на життя наших предків. І, мабуть, найцікавішим об’єктом, відкритим у рамках досліджень Бабиної гори протягом останнього часу, є унікальний колодязь – одна з найдавніших гідротехнічних споруд у Східній Європі.
Розташований на березі річки Уборть, Олевськ, разом із Коростенем і Овручем, за княжіння Олега Святославича утворював своєрідний трикутник, яким обмежувалися землі древлян.
Планомірне археологічне дослідження колодязя почалося у 2013 році. Глибина його сягає
Археологічний матеріал із дна колодязя датується VIII-IX столыттями. Ці знахідки свідчать про те, що вже у VIII столітті тут було розташоване не просте поселення, а потужна територіальна структура. У науковців є підстави говорити про фортецю з дерев’яними мурами, мешканці якої використовували колодязь для побутових потреб, гасіння пожеж та під час військової облоги.
Адже кожен турист повинен мати змогу побачити на власні очі стародавній колодязь та втамувати спрагу водою, що її видовбали зі скелі самі древляни майже 1300 років тому.
Колодязь припинив своє функціонування у Х столітті внаслідок масштабної пожежі на городищі. Про це свідчать обгорілі деталі верхньої частини конструкції, знайдені науковцями.
Дивитися розділ «Археологія» на UNC.UA
Так олевський колодязь став одним із найцікавіших археологічних відкриттів в Україні за останні кілька років. Розкопки на Бабиній горі триватимуть і надалі. Наразі активно обговорюється питання про музеєфікацію об’єкта, зокрема вичищення мулу, відновлення втрачених очисних елементів – із метою знову зробити воду питною.
Адже кожен турист повинен мати змогу побачити на власні очі стародавній колодязь та втамувати спрагу водою, що її видовбали зі скелі самі древляни майже 1300 років тому.