Сподіваюся, нікому не потрібно пояснювати, що таке лапідарій?
Ну, про всяк випадок – це музей, у якому головними предметами експозиції є написи на кам’яних плитах (зокрема надгробках). У більш широкому розумінні лапідарій – це зібрання найрізноманітніших кам’яних виробів (скульптура, елементи конструкцій та інтер’єрів, культові та ритуальні предмети, знаряддя праці тощо). Саме таким є Керченський лапідарій – і він за правом вважається одним із найцінніших та найчисельніших музейних зібрань не лише в Європі, але й у світі.
Дивитися розділ «Археологія» на UNC.UA
Колекція нараховує більш ніж 2600 експонатів (уявіть лишень площу, потрібну для зберігання такої кількості кам’яних брил!). Основну частину лапідарної колекції складають пам’ятники античної епохи, що були знайдені на території Керченського півострова в результаті археологічних досліджень.
Але найцікавіше те, що її чоловіком був ніхто інший, як сам Геракл! Цього античного героя із Північним Причорномор’ям пов’язують особливі стосунки: він вважається прабатьком скіфів.
Зібрання Керченського лапідарію має велике значення для відтворення багатьох сторін античної історії та культури. В ній знайшли відображення особливості місцевої скульптури, архітектури, поховального обряду, озброєння, побуту населення Боспорської держави.
Природне відчуття прекрасного, властиве еллінам, знайшло найповніше втілення у кам’яній пластиці. Давні греки, що здійснили велику подорож з Мілету і колонізували Північне Причорномор’я, мали непідробний інтерес до чужоземних культур і легко контактували з місцевими народами, що населяли узбережжя Понту Евксинського.
Лапідарій є підрозділом Керченського історико-культурного заповідника, де, як я вже розповідав, мені свого часу пощастило працювати. Саме там я й познайомився особисто з однією прекрасною жінкою, про яку до цього читав лише у книжках. Познайомилися ми з нею за дуже цікавих обставин – мені та ще кільком найдужчим працівникам музею треба було транспортувати її з одного кінця міста в інший, тобто власне з фондів археологічного музею до лапідарію. Справа не з легких, зізнаюся вам, адже важила жіночка не одну сотню кілограмів. Дорога була неблизькою, тож у мене був час познайомитися з нею ближче.
Справа не з легких, зізнаюся вам, адже важила жіночка не одну сотню кілограмів. Дорога була неблизькою, тож у мене був час познайомитися з нею ближче.
І виявилося, що скіфська «Змієнога богиня» була одним із найшанованіших божеств боспорського пантеону. Їй вклонялися як богині родючості і зображували у вигляді жінки з рослинними пагонами замість ніг.
Але найцікавіше те, що її чоловіком був ніхто інший, як сам Геракл! Цього античного героя із Північним Причорномор’ям пов’язують особливі стосунки: він вважається прабатьком скіфів. А шлюб Геракла зі «Змієногою богинею» є основою місцевих вірувань про загробне життя. Дуже популярним було зображення на поховальних стелах сцен загробної трапези. Спільний бенкет-симпосій із хтонічними богами символізував обожнення померлого в момент смерті, а також безтурботне, розкішне, сповнене достатку життя в потойбічному світі.
Грецькі переселенці засвоїли багато релігійних вірувань і обрядів автохтонного населення. Місцеві традиції, починаючи з елліністичної доби, органічно увійшли в мистецтво боспорських греків і дуже вплинули на формування своєрідного локального типу античної культури.
Ми приїхали – тепер знову доведеться, рвучи собі спину, тягти її туди, куди скаже директорка музею. А «Змієнога» гордо мовчить – вона ж богиня, їй необов’язково говорити. Вона прекрасно знає, що все відбувається саме так, як повинно бути. Що зараз вона посяде своє чільне місце в експозиції Керченського лапідарію.
Ну скажіть: хіба вона не красуня?