Про родину Шухевихів, Крушельницьких, постать Василя Вишиваного (австрійського архікнязя Вільгельма Франца фон Га́бсбурга-Лотари́нзького) та інших державних діячів в історії УНР та ЗУНР.
Вагому роль в історії Городенки відіграла родина Шухевичів. Крім того, до Городенківщини мали стосунок Січові Стрільці та постаті, які зробили значний внесок у становлення Української народної республіки (УНР) та Західно-Української народної республіки (ЗУНР), сторіччя об’єднання яких ми відзначаємо цього року.
Так, у 1912 році видавець А.Ілевич випустив серію листівок під назвою «Наші посли до парламенту у Відні». Серед інших, на ній було зображено Кирила Трильовського, Лева Бачинського та Миколу Лагодинського. Так от, Лев Бачинський був родом із Городенківщині (народився у Серафинцях). Він був послом до австрійського парламенту у 1907-1918 роках. Під час ЗУНР був віце-президентом Національної Ради ЗУНР. А в 1919 році був головою делегації у підписанні акту злуки УНР та ЗУНР.
Лев Бачинський був родом із Городенківщині (народився у Серафинцях). Він був послом до австрійського парламенту у 1907-1918 роках.
Крім іншого, він відзначився тим, що у 1912 році він протягом тринадцяти годин в австрійському парламенті виголошував антиурядову опозиційну промову. Лев Бачинський був дуже визначною людиною.
У цьому ж селі, Серафинцях, народився отаман «Червоної Січі» Андрій Чайковський, а в Городенці закінчував гімназію. Він був старшиною Української галицької армії (УГА), а потім очолював «Червону Січ». Доля його склалася важко – був заарештований, перебував у концтаборі, а у 1930-х роках був застрелений із матір’ю польським поліціянтом у власному домі.
Здавалося б, були в одному містечку і поляки, і українці, і вірмени, і євреї. А історія перевернула все по-своєму. Тут поляки відкривали товариства в Городенці, а тут вже й проти нас. У мене є листівка дуже рідкісна 1911 року видання, надрукована Шреєром. Польською мовою написано: «Ще Польща не загинула» – «JeszczePolskaniezginela», із зображенням збудованого у Городенці поляками товариства «Сокіл». Це польська листівка, але це – наша історія. Початок польського та українського гімну однакові, оскільки обидва складалися в часи відсутності державності в наших країнах.
А перед тим, до 1914 року у Городенку приходили чорносотенці – це такі російські шовіністи, які вважали, що росіяни кращі за всіх інших. Їхні організації, звичайно діяли не лише на Покутті, але й по всій Україні. Найбільші їхні осередки були в Одесі. А діяли вони за рахунок несвідомого населення та проросійського духовенства. Перше, що зробили ці російські угрупування, коли ввійшли в Городенку, – спалили синагогу. Вивели звідти всіх євреїв. А тих, хто рятував книжки священні з синагоги, не важливо, чи то був єврей, чи поляк, чи українець – того розстрілювали.
У той час, в період становлення української державності, зустрічаються дуже цікаві зразки. Наприклад, листівка: «... Від найдорожчого братика з України під час тяжкої війни, 1918 рік». Вона відправлена зі Східної України. І це був час, коли німці і австрійці були союзниками УНР. Усі політичні та історичні моменти дуже добре проглядаються у листуванні, а відповідно, і на поштових атрибутах.
У мене також є багато документів та фотографій стосовно Антіна Крушельницького та його родини, оскільки він був відомою та вагомою людиною, і не лише у Городенці. Більше того, у нього вся родина була такою – патріотичною та активною у боротьбі за становлення української державності. Наприклад, є фотографія Тараса та Івана Крушельницьких – вони, як і Антін Крушельницький, були розстріляні. Він з родиною були винищені радянською владою. А.Крушельницький повірив радянській владі, і поїхав до Харкова, де втрапив прямісінько до НКВД-истів.
Дивитися розділ «Філокартія» на UNC.UA
На той час все було складно, бо поляки вели свою політику, радянська влада – свою. Але Антін Крушельницький їм повірив, бо то була хоч і радянська, але Україна. Він прийняв усю вину на себе, бо радянська влада, як відомо, недолюблювала проукраїнськи налаштовану інтелігенцію, проте, це не допомогло ні йому, ні членам його родини.
Серед іншого, є велика кількість матеріалів по родині Шухевичів, які відіграли не меншу роль для України та Городенки, ніж Крушельницькі. Особливо цікавими є дві фотографії, зроблені в один і то й же час на одній і тій де події – під час діамантового весілля Зенона та Емілії Шухевич. Ці дві фотографії – історичні, на них багато хто з родини Шухевичів присутній, є і Володимир Шухевич, відомий етнограф та культурний діяч, і полковник австрійської армії і військовий лікар Ізидор Шухевич. Але між ними є одна відмінність – на одній є Роман Шухевич, а на іншій – немає. Тобто одну з цих фотографій робив сам Роман Шухевич, а іншу – Гірняк.
Є також і фотографія Степана Шухевича – це дуже цікава людина. Він народився під Городенкою, і є дядьком Романа Шухевича. Він був січовик, отаман УСС та УГА, потім був адвокатом відомим. Проте, на жаль, ця фотографія 1943 року, а не того часу.
..останній полковник Січових Стрільців своє прізвисько та ім’я отримав українських вояків. Він вивчив українську мову, розмовляв, співав пісні українською. Він ще й збірку віршів «Минають дні» написав.
Іще одна надзвичайно цікава постать, дотична до Городенківщини, – це Василь Вишиваний (Вільгельм Габсбург) – останній полковник Січових Стрільців. Своє прізвисько та ім’я він отримав українських вояків. Він вивчив українську мову, розмовляв, співав пісні українською. Він ще й збірку віршів «Минають дні» написав. На той час для українських політиків неабиякою допомогою стала підтримка члена імператорської родини.
Дехто вважав Василя Вишиваного можливим претендентом на український трон у разі становлення монархічного ладу, хоча сам він про такі наміри не заявляв ніколи. Після поразки УНР та ЗУНР, покинув Україну. А в 1947 році радянські агенти арештували його у Відні, і його забрали у Лук’янівку, він тут і помер. Заарештували його лише за те, що він був Січовим Стрільцем. А до того Гітлер до нього звертався офіційно, щоб він став консультантом з українського питання. Але Василь Вишиваний відмовився. Уявляєте, Гітлеру відмовив! І той нічого йому не зробив, а наші... В 1948 році він помер у радянській тюрмі в Києві. У нас є люди-росіяни, які живуть 40 років в Києві і не вивчили української. А це німець – йому набагато важчебуло вивчити українську. У мене є його лист до М. Безгрішного.
Дехто вважав Василя Вишиваного можливим претендентом на український трон у разі становлення монархічного ладу...
Довідка: Антiн Владиславович Крушельницький (1878-1937), педагог, міністр освіти УНР (1919), редактор шкільних хрестоматій з української літератури. Народився в містечку Ланьцут (нині – Польщі) Закінчив Перемишльську гімназію та філософський факультет Львівського університету. Викладав у гімназіях Львова, Відня, Коломиї, Рогатина, Бережан, Городенки (протягом 8 років був директором української приватної гімназії "Рідна школа" в місті Городенка). У 1891 році одружився на актрисі Українського театру "Руська бесіда" у Львові Марії Слободі (Слобода-Крушельницька).
Разом із І. Франком був діячем самостійницької групи "Молода Україна" (видавав однойменний журнал 1900-1903) та Української радикальної партії. Належав до Українсько-Руської радикальної партії. Співробітничав у газеті "Буковина" (1901), редагував учительську газету "Прапор" (1907–1912), працював у журналі "Літературно-науковий вісник", ініціював заснування в краї осередків "Просвіти", філій товариств "Січ" та "Сокіл", товариства "Учительська громада". За даними Бібліотеки української літератури, у 1915 році обраний бургомістром міста Городенка.
Перша збірка оповідань Крушельницького "Пролетарі" вийшла у 1899 році. Як письменник, виступав у різних жанрах: оповідання, повісті, романи, драми, літературно-критичні, науково-педагогічні праці, публіцистичні статті, рецензії.
6 листопада1934 року був заарештований органами НКВД у Харкові. Страчений 3 листопада 1937 року все в тому ж страшному карельському урочищі Сандармох.