Городенка у другій половині XIX століття мала високий рівень культури та освіти. На її теренах відбувалось багато культурних та історичних подій. Я намагаюсь зібрати якомога більше документів, пов’язаних з історією міста Городенка, тому у мене в колекції є листівки, світлини та інша документація з вагомими подіями і постатями.
Так, у мене є рідкісна листівка, на якій зображено польське гімнастичне товариство «Сокіл» в м. Городенці з їхнім прапором. Наклад цієї листівки дуже маленький. Видавництво D.K. і О.М., і я навіть не знаю, як воно розшифровується. Сама листівка досить рідкісна, кореспондентська дата на ній зазначена – 1915 рік. На ній надпис виконано польською мовою, є прапор польський, і листівка – польська, але це наша історія, тому має теж документуватися. На самих лише українських документах історію прослідкувати не вийде, як би не хотілося.
На ній надпис виконано польською мовою, є прапор польський, і листівка – польська, але це наша історія, тому має теж документуватися.
Також у мене є документація товариства «Просвіта». Крім того, є фотографії та марка з нагоди 70-річчя «Просвіти» 1918 року. У той час вона по всій Україні ходила.
Дивитися розділ «Філокартія» на UNC.UA
Цікавим є те, у 70-х років XIX століття записалося до читальні цього товариства 26 нечитаючих громадян (у мене є список). І оскільки вони були неграмотні, за них підписався Гаврило Кіндрачук. У списку так і зазначено: «Господарі, которі соглашаються до закладу читальні суть слідуючі… Неуміючих писати підписав Гаврило Кіндрачук». У витоків заснування філії товариства «Просвіта» в Городенці стояли ті ж постаті Теофіла Окуневського та Зенона Шухевича.
Філія цього товариства була тісно пов’язане із приватною гімназією імені Тараса Шевченка. Взимку 1909 року Теофіл Окуневський керував зібранням Українського педагогічного товариства з питання заснування в Городенці гімназії. І вже влітку цього ж року навчальний заклад було відкрито. Але заснування відбулось, а приміщення не було. Тому перші роки свого існування гімназія функціонувала в читальні «Просвіти», а потім її перенесли до Народного дому.
Філія цього товариства була тісно пов’язане із приватною гімназією імені Тараса Шевченка. Взимку 1909 року Теофіл Окуневський керував зібранням Українського педагогічного товариства з питання заснування в Городенці гімназії.
До будівництва гімназії знову ж таки були залучені видатні постаті, в тому числі і Т.Окуневський та І.Ціпановський. Директором був Іван Прийма, якого пізніше розстріляли більшовики. Після нього був Антін Крушельницький. Його стараннями гімназія вижила у період Першої світової війни. І навіть більше того, в той час на Галичині вона була єдиною діючою гімназією.
Далі А.Крушельницький стає міністром Освіти Української Народної Республіки. Але, як і майже вся інтелігенція, у 1935 році був репресований, а потім розстріляний з усією родиною.